У п'ятницю Туреччина нарешті виступить на захист кримських татар
За значимістю візит Реджепа Тайипа Ердогана до Києва можна порівняти хіба що з візитами Ангели Меркель чи Девіда Кемерона. Між Україною і Туреччиною складися гарні добросусідські стосунки, багато турецьких бізнесменів працюють з нашою країною, після анексії Криму турецький маршрут залишається одним із найоптимальніших для українців - любителів моря і сонця. Проте за рік після загарбання Росією Кримського півострова до турецької влади і бізнесу у Києва виникло багато запитань. Які можна буде вирішити під час приїзду Ердогана. Або не вирішити, і тим порадувати російську владу.
Спочатку про запитання до Анкари. Через невизначену позицію турецької влади лідерам кримських татар вдалося добитися лише моральної підтримки, але не політичної. Туреччина має достатньо важелів впливу на Росію, адже між державами - багатомільйонний товарооборот, проте Анкара самоусунулася від допомоги кримським татарам. Мовчить турецька влада і щодо тиску російських окупантів на корінних мешканців Криму. Лідери "Меджлісу" заявляють про спроби депортації, незаконно взято під варту заступника керівника Меджлісу Чийгоза, а від турецької влади - ні пари з вуст. Під час приїзду Ердогана тема переслідування російськими окупантами кримських татар виникне обов'язково. Питання лише в тому, до якого градусу варто піднімати цю тему Києву. Очевидно турецький лідер і сам її не омине. Він підтвердить, що Крим - це Україна. Щось важливе скаже і про кримських татар.
Питання друге - попри санкції турецький бізнес продовжує працювати в Криму, в порти півострова заходять турецькі (і не тільки) судна. Цю тему теж варто піднімати під час зустрічей з Ердоганом. Але просто посваритися пальчиком через порушення підприємцями його країни блокади Криму - несерйозний підхід. Ердогану потрібно запропонувати цікавий для Туреччини інвестпроект. Турки відомі як гарні будівельники, вони кладуть якісні автошляхи. Днями прем'єр дав доручення "Укравтодору" почати ремонт доріг. На це виділяють мільярд, і ремонтувати можна спільно з турками. Або запропонувати їх інвесторам вкластися в наші дороги. Ще краще - долучити турків до проектів з відновлення інфраструктурних об'єктів на звільнених від терористів територіях Донбасу. Коли буде гарна пропозиція від України, тоді турецькі підприємці підуть з Криму без нагадувань.
Ще восени Туреччина запропонувала возити до нас скраплений газ. Але для реалізації такого проекту необхідно повернутися до проекту часів Януковича - спорудження LNG-терміналу під Одесою. Всі добре пам'ятають ганьбу через те, що у грудні 2012-го року договір про будівництво терміналу був підписаний з іспанським лижним інструктором. Але сам проект реалізувати можливо. Про що говорив міністр економіки Абромавічус. За його словами, треба домовитися з Туреччиною, все підрахувати і залучити серйозного інвестора. Туркам може бути вигідно інвестувати в термінал, увійти в долю. Україна ж таким шляхом знайде ще один варіант для диверсифікації поставок блакитного палива.
І, останнє. За повідомленнями ЗМІ, переговори між "Газпромом" і турецькою держкомпанією Botas про зменшення ціни на російський газ зайшли у глухий кут. Отже, поки під сумнівом початок будівництва розпіареного Путіним у минулому році "Турецького потоку". Принаймні від Росії вже не чути переможних реляцій. Натомість в Анкарі звітують про початок спорудження трансанатолійського газопроводу TANAP. З приводу чого у вівторок у турецькому місті Карс відбулася святкова церемонія за участю глав Туреччини, Азербайджану і Грузії. Газопровід, який планують прокласти аж до Греції, повинен вийти на річну пропускну здатність у 16 млрд. кубометрів газу до середини 2018 року. Тобто Ердоган не такий вже й "друг Путіна". Очевидно він вирішив, що краще TANAP в руках, аніж "потік" разом із "Газпромом". А разом з ним - політичні тертя з ЄС.
