Тягнибоку набридло займатися політикою

Сьогодні в парламентській залі "свободівці" зчинили бійку з Петром Симоненком. Учора вони виштовхали з Верховної Ради "регіонала" Миколу Левченка. Завтра на горіхи може дістатися, приміром, Олександру Єфремову. Проте всі ці вчинки на межі фолу жодним чином не сприяють зростанню рейтингу партії Олега Тягнибока. Більш того, цей хуліганський піар видно неозброєним оком. ЗМІ, приміром, нагадують тому ж "свободівцю" Мірошниченку, що він так і не поніс відповідальності за побиття екс-керівника Першого Національного Пантелеймонова. І чим активніше Мірошниченко, Кайда та інші махатимуть кулаками, тим швидше вони перетворяться на політичних клоунів. З усіма негативними наслідками для "Свободи" під час дочасних парламентських виборів.

Практично за всіма соцопитуваннями ця партія знаходиться в зоні ризику. Точніше, до наступної Ради вона не потрапляє. За даними "ДС", після виборів "свободівці" замовили кільком фірмам дослідження щодо зміни іміджу партії задля її перетворення в респектабельну консервативну політсилу європейського зразка. Але їхня біда в тому, що ні часу, ні можливостей, ні інтелектуального багажу для здійснення такого перетворення у "Свободи" вже немає. Як виявилося, головна проблема в тому, що серед виборців націоналісти користувалися підтримкою доти, доки не пішли у владу. Після місцевих виборів 2010-го року, завдяки яким "свободівці" отримали більшість у радах західноукраїнських областей, вони почали втрачати любов виборців. Бо показали себе у реальній роботі.

Парламентські вибори 2012-го вдихнули в націоналістів нове життя. Але не стільки на Галичині, скільки в центрі країни та в Києві. Тягнибоківці дуже вдало використали запит суспільства на робін гудів. Биття морд комунякам і русофілам сприймалося на ура. Особливо після того, як попередній парламент прийняв закон про мови Колесніченка-Ківалова. Плюс - націоналісти виграли від домовленостей з "Батьківщиною" про взаємопідтримку кандидатів-мажоритарників. Тому їхні прохідні висуванці перемогли скрізь, окрім, мабуть, двох округів - Шевченківського району столиці та у Білій Церкві. Але потрапивши до парламенту "свободівці" так і не змогли вчасно змінити імідж хуліганів на респектабельних консерваторів. А контрольним ударом по них стало пореволюційне входження їхніх представників до уряду та отримання губернаторських посад. Тут важко не погодитися з експертами, які вважають, що саме "свободівці" є найслабшою ланкою у фаховому плані в уряді Яценюка. Революційна доцільність посадила їх у крісла, але без управлінського досвіду, без стратегічного бачення ці міністри почали гальмувати і абсолютно очікувано першими стоять у черзі на виліт. Тягнибоковці вже втратили свого Генпрокурора, учора посади позбувся глава Житомирської ОДА Сидір Кізін, раніше добровільно з Львівської ОДА пішла Сех. Звільнення аграрного міністра Швайки та гуманітарного віце-прем'єра Сича, схоже, лише питання часу. При цьому націоналісти не можуть грюкнути дверима і вийти з коаліції. Бо це в електоральному плані нічого їм не дасть окрім ще більшого падіння рейтингу. Оскільки виборці абсолютно логічно витлумачать подібну опозиційність націоналістів банальною образою за відібрані портфелі.

У "Свободи" міг би бути варіант спільного походу на вибори з "правосєками" Дмитра Яроша. Але, схоже, партія учасників АТО як успішний проект виникне без тягнибоківців. Бо вони вже не робін гуди, а чиновники. До того ж не достатньо ефективні. Якщо дійсно ми отримаємо політпроект, який об'єднає частину "правосєків", героїв АТО, активістів Майдану, та ще й за фінансової підтримки Ігоря Коломойського, то "Свободу" можна помножити на нуль. Бо ці хлопці, на відміну від "свободівців", не зациклені на вузькому націоналізмі та антикомунізмі. Їхня ніша через це набагато ширша, тому для спонсорів виглядають вони значно перспективніше. Та й здатні не лише махати кулаками перед стариганями на кшталт Симоненка, але й в разі чого поставити на місце опонентів за допомогою "товариша маузера"...