5 міфів про Нацбанк. Чому у нас підскочили ціни
Але саме і тільки так, на переконання керівництва НБУ, регулятор може зупинити інфляцію. Чи допоможе ця пігулка зупинити зростання цін, ще невідомо. Але чомусь деякі експерти, а за ними і окремі ЗМІ, висвітили таке рішення Нацбанку мало не як геройський вчинок. Мовляв, регулятор виявив незалежність від політичних процесів і послідовність у боротьбі за макроекономічну стабільність. Саме так було створено багато міфів про НБУ, головні з яких настав час розвінчати.
Міф 1. НБУ тут ні до чого
Цього разу, як і багато разів раніше, НБУ переклав відповідальність за власні провали на незалежні від нього обставини . "Прискорення інфляції порівняно з 2016 роком (12.4%) відбулося насамперед через дію чинників, на які інструменти грошово-кредитної політики мають обмежений вплив", - констатував Нацбанк в офіційному коментарі. Звичайно, НБУ не може впливати на всі складові зростання цін. Але формально інфляційний процес - повністю зона відповідальності НБУ. І якщо інфляція перевищує заплановані показники, це означає провал в роботі Нацбанку. Бо ж профільний закон визначає цінову стабільність головним пріоритетом роботи Нацбанку (стаття 6 Закону "Про Національний банк України").
Девальвація гривні, щоб хто не казав, - формально також провал роботи НБУ.
Оскільки Конституція чітко вказує, що "забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України" (стаття 99 Конституції України).
Це означає, що НБУ має не просто прогнозувати рівень інфляції і курс національної валюти, а й забезпечувати (!) оприлюднений показник. Як саме НБУ це робитиме - маємо запитати безпосередньо у регулятора.
Міф 2. НБУ розуміє, що відбувається
Наразі ж маємо ситуацію, коли НБУ навіть не може спрогнозувати економічні реалії на найближчий рік. За попереднім прогнозом НБУ, в минулому році ціни мали б зрости на 8% (+/- 2%). реальна інфляція склала 13,7%. Що на це відповів НБУ? - "Відхилення фактичних показників інфляції від цільових орієнтирів центральних банків є невід'ємною частиною режиму інфляційного таргетування... Випадки відхилення від цілі з незалежних від центральних банків причин часто трапляються з таргетерами інфляції. Наприклад, з 2000 року інфляція в Ізраїлі 74% часу відхилялася від цілі" (Коментар Національного банку України щодо рівня інфляції у 2017 році). Щоправда, НБУ не уточнює, що за цей час інфляція в Ізраїлі рідко перевищувала 2%. А похибка центробанку складала десяті частки відсотку.
Міф 3. НБУ проводить послідовну політику таргетування інфляції
Підвищення облікової ставки, виходячи з коментаря НБУ, є відповіддю регулятора на подальше розкручування інфляції. Серед головних чинників Нацбанк називає зростання цін на продукти, зростання зарплат і пенсійних виплат. Цікаво, що ще відносно недавно НБУ вважав, що збільшення соціальних виплат і підвищення тарифів не впливає на інфляцію. Ба більше, ці події свого часу не завадили НБУ розпочати зниження облікової ставки: "...заплановане підвищення адміністративних цін і тарифів, так і дострокове збільшення заробітних плат та соціальних виплат, ініційованого Урядом, не буде мати значного впливу на інфляцію", - зазначив НБУ в офіційному коментарі щодо зменшення облікової ставки восени 2015 року.
Міф 4. Підвищення облікової ставки НБУ здатне уповільнити інфляцію
Цікаво, чому мало хто звернув увагу на найбільше протиріччя у діях НБУ. Центробанк сам визнав, що головні чинники подальшого розкручування інфляції мали немонетарний характер. Але при цьому застосовує монетарні інструменти для стримування подальшого зростання цін. Це приблизно те саме, що сказати: "Зайва вага виникла через переїдання, позбавимося зайвих кілограмів завдяки сонячним ваннам".
За таких обставин НБУ може і далі підвищувати облікову ставку, але ціни житимуть своїм життям. Пригадаємо той таки 2015 рік: облікова ставка досягла пікових значень - 30%, при цьому у серпні річний показник інфляції досяг 52,8%, за 8 місяців - 38,2%.
До речі, виникає запитання: чи дійсно сам НБУ вірить в те, що підвищення облікової ставки може зупинити інфляцію? Бо ж інфляційний сплеск в 2017-му припав на першу половину року, але підвищувати облікову ставку НБУ розпочав тільки наприкінці жовтня.
Міф 5. Підвищення облікової ставки підвищить привабливість банківських депозитів для фізосіб
Різке зростання облікової ставки має потягнути вгору вартість депозитів. Тож люди, замість витрачати гроші, понесуть їх в банки. Таким чином буде зменшено попит і ліквідовано один з чинників, що провокують інфляцію. Так має відбуватися за логікою НБУ. Але чи виправдаються сподівання Нацбанку? Наприкінці 2017 року Нацбанк двічі підвищив облікову ставку. Результатом стало суттєве зростання ставок комерційних банків за "короткими" (на 3 і 6 місяців) депозитами. А от ставки на річні депозити майже не зросли. Не сталося після підвищення облікової ставки і різкого збільшення припливу грошей на депозити. Тобто, фіксувалося повільне зростання, яке б віддувалося і без підвищення облікової ставки.
Рішення НБУ щодо підвищення облікової ставки спровокує підвищення й інших ставок, у тому числі за депозитними сертифікатами. Це означатиме подальше зростання привабливості цього інструменту. Банкам простіше і вигідніше вкладатися в депозитні сертифікати НБУ, аніж кредитувати. Тим більше, що і попит на кредити вкотре скоротиться через подальше їх подорожчання. З іншого боку НБУ доведеться більше витрачатися на обслуговування випущених сертифікатів. Як результат - витрати регулятора зростуть, а дохід - зменшиться, що позначиться і на розмірі прибутку НБУ, який підлягає перерахуванню до державного бюджету.
Цікаво також було б дізнатися, на що розраховує НБУ, покращуючи свої очікування від вітчизняної економіки. Разом із підняттям облікової ставки Нацбанк покращив прогноз зростання ВВП: 3,4% замість 3,2% на кінець року. Економіка не може розвиватися без повноцінного кредитування - це аксіома, яка не потребує великих спеціальних знань. Збільшення облікової ставки навпаки перекриває кредитуванню кисень. А відтак - позбавляє економіку можливостей для прискореного відновлення. Утім для НБУ вочевидь це не буде суттєвою проблемою.
Адже прогноз завжди можна переглянути, а провину за невиправдані очікування перекласти на обставини непереборної сили.
намагання Правління НБУ стримати інфляцію за допомогою чергового підвищення облікової ставки може призвести до комплексу негативних наслідків, серед яких два найбільш значущі:
- гальмування економічного зростання через зниження попиту на кредити підприємствами реального сектору економіки;
- зростання споживчих цін через трансляцію підвищення витрат на сплату процентів по банківським кредитам у оптові та роздрібні ціни.
Тому рішення Правління Національного банку України про підвищення облікової ставки до 16% річних, шивдше за все, є таким, що матиме переважно негативні наслідки для економічного зростання та цінової стабільності.