Швеція над Віслою. Як мрія про ранню пенсію торує полякам шлях до бідності
З 2 жовтня наші сусіди втішаються черговими подарунками партії і уряду. Під керівництвом Ярослава Качинського реалізовано черговий крок щодо виправлення помилок допущених попередниками, зокрема знижено пенсійний вік і понад 300 тисяч поляків кинулися оформляти вихід на пенсію. Шансом треба користатися, доки держава не передумала! Рік тому, коли працювала норма про поступове підвищення пенсійного віку до 67 років, на пенсію виходило близько 200 тисяч поляків, або на 100 тисяч поляків менше ніж цьогоріч.
Тепер пересічний поляк може перейти на заслужений відпочинок в 65 років, а полька зробить це навіть на п'ять років раніше. Звісно, така ідея не подобається різноманітним "яйцеголовим" фахівцям від економіки, які розповідають, що коли нація старіє, люди живуть довше, то і припиняти трудову діяльність треба трохи пізніше, декому взагалі доведеться не припиняти. Зрозуміло, що простим полякам, як зрештою і маленьким українцям, такі, начебто раціональні, аргументи, м'яко кажучи, глибоко чужі.
Простий, так би мовити, народний інтерес - отримати ще одне джерело доходів, а саме пенсійні виплати. Тим не менше, польський уряд продовжує закликати поляків по можливості працювати трохи довше, мовляв, хто хоче трохи попрацюйте! Кожен зайвий рік праці дає підвищення пенсії на 8%. Проте бажаючих катма...
"Gazeta Wyborcza" звертає особливу увагу на мотивацію поляків котрі поспішають на пенсію. В першу чергу, таке прагнення поширене серед тих у кого низькі заробітки, бо дозволяє підвищити доходи, оскільки уряд гарантує, що мінімальна пенсія буде не менше 1 тисячі злотих, навіть якщо ти заробив собі тільки на 400, то решту доплатить бюджет. Польський пенсійний мінімум, це близько 7 тисяч гривень, як на українські мірки дуже навіть непогана пенсія, але для поляків це мінімум. Ну і варто відзначити, що для того, щоб держава доклала свою частку до польського мінімуму, то треба мати 20 років стажу для жінок і 25 років для чоловіків. І як не дивно, виявляється з цим проблема, майже у половини з тих 300 тисяч, хто зібрався на пенсію вже цього року.
Люди тривалий час працювали неформально, як кажуть у Польщі "на чорно" і не платили ні податків, ні пенсійних внесків, як наслідок тисяча злотих не виходить, бо стажу нема, внесків не вистачає і доводиться задовольнятися тим, що собі наскладав. Є такі, хто отримує кілька злотих, а найменша пенсія, то 7 грошів. Всього в Польщі 250 тисяч пенсіонерів які мають пенсію нижчу за мінімальну. Проте, економісти та демографи попереджають, що з зниженням пенсійного віку таких людей буде більше.
Тим не менше, при першій же можливості поляки (так само як і українці) одразу оформлюють вихід на пенсію, оскільки переконані держава про них подбає і доплатить, ще трохи до пенсії в тій, чи іншій формі. Життєвий досвід показує, що так воно і трапляється, люди мають рацію.
Проте, основний план поляків такий самий як і в українців: візьму бодай невелику пенсію і буду підробляти. Щоправда в Польщі треба формально звільнитися з роботи, оформити пенсію і вірити в те, що працедавець візьме назад на роботу. Теоретично можуть взяти і когось іншого, але якщо людина хоче працювати і лояльна до працедавця (а вікові працівники як правило гіперлояльні), то можна знову оформитися на старому місці роботи і спокійно працювати, аж доки дозволяє фізичний стан, одночасно отримуючи пенсію.
Часто так ведуть себе навіть представники середнього класу, а для викладачів це норма. "Gazeta Wyborcza" наводить приклад типового викладача, який після оформлення пенсії і знову ставши до викладацької роботи збільшує свої доходи до 9 тисяч злотих, на 2 тисячі більше ніж було раніше, до виходу на умовний "заслужений відпочинок". І це повсюдна практика - працюючий пенсіонер це не тільки українські реалії.
Щоправда треба сказати, що у польського уряду були якісь ідеї створити стимули для того, щоб люди не виходили швидко на пенсію, запровадити якісь разові виплати по 10 тисяч злотих (близько 70 тисяч гривень), для тих хто попрацює на 2 роки більше, і 20 тисяч злотих (140 тисяч гривень) для тих, хто захоче потрудитися зайвих чотири роки. Проте, коли дійшло до формалізації цих обіцянок, їх дуже швидко поховали.
Поки польська економіка справляється і з новими планами уряду і з пенсійним поривом поляків, які прагнуть чим скоріш отримати ще одне джерело доходу. Інше питання, як довго це буде тривати?
Поки ситуація в Польщі набагато краща ніж в Україні за будь-якими параметрами. Економіка росте швидше, боргів менше, валюта міцніша, і пенсіонерів за віком всього близько 5 мільйонів, в той час як в Україні 12-ть. При цьому офіційно працюють і трохи менше 17 мільйонів поляків і 16 мільйонів українців (причому внески до ПФ в Україні сплачує і того менше - 12,8 млн). Це незважаючи на те, что населення в Україні начебто більше. Ну і пенсійний вік у поляків, навіть незважаючи на минулорічне зниження, вищий ніж в Україні.
Тим не менше, крок за кроком Ярослав Качинський зі своїми товаришами з PIS демонтує спадщину попередніків, поступово позбавляючи поляків можливості самостійно, власною працею формувати заможне майбутнє, натомість, цілком в популістичному стилі, пропонуючи різноманітні державні доплати і можливість раніше вийти на заслужений відпочинок. Поки полякам це подобається, а перестороги Лєшека Бальцеровича про загрозу зростання боргів, про демографічну кризу, про необхідність заощаджень, залишаються голосом волаючого в пустелі. Кажуть поляки тепер марять Швецією над Віслою. Треба сказати, що мрії про скандинавський соціалізм не чужі і маленьким українцям і інша справа, що передумов для такого чуда у вигляді трудової етики, ефективної держави, та заможного суспільства нема, ні в нас, ні в Польщі. Тим не менше, це ніяк не заважає мріяти про світле майбутнє, інша справа, що ці мрії погано співвідносяться з реаліями вітчизняної економіки, стилю життя, та відсутністю грошей.
Відкладати в інвестиційні фонди на зразок норвежців поляки не збираються, та й особливо не мають з чого, натомість мріють отримати від німців трильйон доларів за руйнації і страждання часів Другої світової. На цей трильйон і буде будуватися Швеція над Віслою, залишилося лишень витребувати ці гроші в німців. Враховуючи те, що національні ідеї в українців і поляків ходять схожими стежками, залишається недовго чекати, коли і у нас поставлять руба питання про відшкодування від за століття окупації і страждань від Росії, Німечини, ну і звісно Польщі. Тоді і в нас можна буде мріяти про таку собі Скандинавію над Дніпром. Головне тільки замріявшись про майбутні багатства не втратити з'язок з реальністю.