Що зараз робиться в голові Путіна
Це може здатися дивним, але не варто сумніватися, що Путіним зараз рухає страх. Не розрахунок, не стратегія, навіть не інстинкт самозбереження. Він боїться. І цей страх розростається в ньому як ракова пухлина.
По життю, особливо останні 15 років, Путін був везунчиком, якому вдавалося все. Що не вдавалося - просто везло. Він ніколи не грав по-крупному. Путін міг запізнитися до Папи Римського, міг нагрубіянити на якомусь високоповажному збіговиську, але ніколи по-крупному не грав. Нинішня авантюра в Україні - це перша велика гра в його житті. Так, в 60 з копійками років він вперше вирішив зіграти ва-банк. Точніше, спочатку він не думав, що буде гра ва-банк, а виявилося, що доведеться грати на всі.
Він почав боятися по-справжньому, коли вирішив поставити керівника своєї охорони главою МВС. Іще він став боятися по-справжньому, коли навколо не залишилося нікого, хто міг би йому заперечити. Путін не може ні на кого перекласти відповідальність, тому й дозволяє Шойгу говорити зайві речі, тому чіпляється за виступи паяца Жириновського. Зрештою, машина почала працювати без нього. Якщо хтось вважає, що Путін, як Гітлер, направляє кудись війська і разом з Шойгу розглядає по кілька годин карти - той глибоко помиляється. Путін може погодитися на те, що треба підвести до кордону "Іскандери", на те, щоб кудись перекинути танки чи гумконвой з технікою. Але він живе в іншій реальності, де до останнього часу бачив себе поруч із Петром І чи іншою царственою наволоччю.
Сьогодні Путін дійшов до тієї точки, коли він може наблизитися до своєї мрії. Для цього треба всього-на-всього виграти третю світову війну. І тут ми повертаємося до питання, що твориться в голові хазяїна Кремля. По-перше, він боїться, що мрія його останніх років втікає від нього. Світ його переграв. Єдиною реальною мішенню президента РФ залишається не США, а Україна. Чи боїться він війни з Україною? Так, бо розуміє, що втягнеться в довготривалу скажену партизанську війну. Ще він боїться падіння нафти, що США нарешті дадуть Україні летальну зброю, що всередині Росії почнеться бунт.
Але найголовніше, - він боїться, що помре, так і не ставши Петром І. Він буде таким собі Миколою І "Палкіним", який програв Кримську кампанію. І він також програє Крим. Цей страх лузера є головною рушійною силою Путіна. В цьому наш плюс і в цьому наше нещастя. Плюс - адже страх дуже швидко роз'їсть Вовку-палкіна. Мінус - бо він, чого доброго, втягнеться в авантюру з війною. Просто до неї нам потрібно бути готовими. Ця війна буде короткою. Максимум, чого Путін зараз може досягнути, - спробувати окупувати весь Донбас.
