Савченко і Зеленський. Чому звільнення "Кулі" вдарить саме по коміку
І жодній з цих команд не вигідне звільнення Савченко. І в той же час вони мовчазно привітають рішення Броварського суду.
Рішення суду - це ляпас усім нам хоча б тому, що звільнили людину, яка з території так званої ДНР перевезла зброю, щоб розстріляти Верховну Раду. І попутно накрити весь урядовий квартал мінометним вогнем. За звільненням Савченко, я вважаю, стоїть безпосередньо Медведчук, який показав, що "русскіє своіх нє сдают". Але це лише частина цієї історії. Куди важливіше, що буде далі.
За логікою, суддю мали б терміново відсторонити і почати перевірку, а Савченко і Рубана повторно посадити. І це був би найкращий варіант для всіх нас. Інакше саме Савченко має всі шанси почати створювати свої нацкорпуси і народні дружини по поваленню злочинної влади. І цією владою може бути зовсім не Порошенко.
Короткотермінова вигода (показати слабкість позицій Порошенка) в найближчій перспективі може призвести до куди гірших наслідків, адже ми всі прекрасно розуміємо, що Савченко сама по собі ніхто, але як інструмент (точніше, один із інструментів) у руках росіян є ще одним фронтом, який буде відкритий проти всіх нас взагалі і майбутнього президента зокрема. Відмашки по типу того, що "ми її завжди потім зможемо посадити" - це відмашки самозадоволених індюків, які не хочуть мислити хоча б на два кроки вперед.
Що буде робити Савченко на свободі? Перш за все вона буде кричати про мир на сході і вимагати референдуми. Я впевнений, що вона буде створювати парамілітарні організації, які за підтримки росіян можуть стати доволі серйозним явищем. Я не здивуюся, якщо спеціально для неї розчистять один із округів на південному сході, і в новий парламент вона ввійде як голос південного сходу, який хоче миру.
При цьому я зовсім не хочу перебільшувати роль Савченко - вона ексцентрична і мало контрольована. Але вона і не є головною зброєю росіян. Вона є одним з гравців на цьому полі, якому відведена цілком конкретна роль гарматного м'яса, на яку вона з радістю погодилася.
І останнє. Протягом останніх років наші еліти (так само як і наш люмпен) забули одну із ключових істин: "Слова матеріальні". Саме тому ми перестали слідкувати за тим, що ми говоримо, бо на перший погляд за це немає ніякої відповідальності. На жаль, ця відповідальність доганяє не стільки конкретного політика, скільки все суспільство. Тому дуже символічно, що людина, яка придумала політологічний хід із фільмом про розстріл парламенту, зараз де-факто цілується з людиною, яка ледве не розстріляла діючий парламент. І це лише початок нового фільму.
На цих виборах, як би вони не закінчилися, у нас відбулася революція (я про це вже писав раніше). А з будь-якої революції, в будь-якій точці світу є лише три виходи: нова революція (громадянська війна), диктатура і вихід з кризи завдяки консенсусу еліт. На жаль, консенсусу еліт ми не побачимо. В усякому разі поки не віриться, що це можливо.
