Розібрати "Україну". Куди дівати озброєння з недобудованого крейсера
Тішуся - бо ті кораблі, вочевидь, мають таки бути готові. Хоча неясно, що то будуть за бойові одиниці такі, які можна використати як платформи для зброї, знятої з крейсера.
Інше питання - що то за зброя. Отже, головний калібр пр. 1164 "Атлант", до якого відноситься "Україна" (в минулому - "Адмірал Лобов") - це протикорабельний ракетний комплекс П-1000 "Вулкан", результат модернізації ПКР П-500 "Базальт". Характерно нахилені 16 пускових контейнерів (по 8 на борт) для них є типовою ознакою пізньорадянської корабельної архітектури, яка наразі безнадійно застаріла: вертикальні системи, що ховаються в нетрях корпусу, набагато надійніші й безпечніші.
Менше з тим, "вулкани" Україна не виробляє. І якщо ці ракети є в наших арсеналах, їх однозначно треба "допилювати", як то було з С-200 та С-300 - тільки з огляду на апріорі значно меншу чисельність ціна робіт буде - космос. Те саме стосується й електроніки пускових систем - тим більше, що "Нептун" у ці контейнери, очевидно, не запхаєш. Налагоджувати випуск - безглуздо через застарілість системи ("базальти", якщо що, застаріли ще на час розпаду СРСР).
АК-130 - двоствольна артустановка калібру 130 мм. Унітарне заряджання, високий темп стрільби, потужний снаряд, автоматична система перезарядки аж до останнього снаряду - круто. От тільки важить вона 98 т, плюс 12 т - система управління (застаріла, доведеться переробляти), і ще 40 т - автоматичний погріб. Ви, бува, не знаєте, який з кораблів зі складу ВМСУ підійде для такої бандури в якості носія?
Йдемо далі. АК-630 - хороша шестиствольна 30-мм зенітно-артилерійська установка на основі автомата А-213. Це такий собі радянський "Vulcan", роботи над яким розпочалися в 1963 р. (звідси індекс). Він теж реалізований за принципом Ґатлінґа, що дає темп стрільби до 5 тис. пострілів на хвилину. З АК-630 можна розстрілювати міни та навіть крилаті ракети, якщо вони низько летять. Щоправда, радар для неї, побудований на елементній базі початку вісімдесятих, вочевидь, доведеться перебрати. Пропонується встановлювати по 2 такі установки на артилерійські катери типу "Веспа" (розвиток миколаївського проекту "Лань" для В'єтнаму). Але оскільки розробник - Кузня на Рибальському, "вознікаєт вопрос". Втім, на три катери "України" би стало... Та катерів тих нема. А з огляду на вагу - майже 4 т - встановити їх на якісь умовні "Айленди" - ідея в прямому сенсі фантастична. Хоча, можливо, ці системи таки "пропишуть" на перспективному корветі "Володимир Великий" пр. 58250, який, дасть Бог, таки добудують. Правда, в такому разі виникає питання, що робити із уже купленим (і таки значно кращим) "ерліконом", якй має ту саму нішу: станом на початок 2017 року Україна витратила на закупівлю артилерійського комплексу малого калібру 35-мм GDM-008 "Millenium" 27 млн грн.
Далі, за проектом мають бути 8×8 ПУ морської модифікації ЗРК С-300Ф "Форт". Які для москітного флоту, з огляду на габарити, підходять, м'яко кажучи, з трудом. І мені справді цікаво, до чого допиляють цю систему (попутно випилявши її з крейсера - бо ж вертикального пуску) - якщо візьмуться, звісно. Втім, її, мабуть можна спробувати запхати в багатостраждальний "Володимир", вкотре перемалювавши проект - але навряд. А, ну і так, С-300 ми теж не виробляємо.
Щодо ЗРК 4К33 "Оса-МА", тут з габаритами дещо краще - але таких пускових на "Україні" за проектом усього дві, ця зброя теж далеко не першої свіжості, теж не випускається в Україні та її теж доведеться добряче обробити напильником.
Я можу помилятись, але з огляду на вищевикладене, схоже, нас знову годують прекраснорайдужними новинами - завтрашніми. А завтра, як відомо, ніколи не настає.