Правий сектор переміг усіх силовиків
З часу кривавих розбірок за участю бійців Правого сектору на Закарпатті минуло вже дві доби, однак ситуація, як і раніше, залишається поза контролем міліції. Більше того, і МВС, і СБУ продовжують вести, чи імітують, що ведуть, переговори з учасниками мукачівської перестрілки. Тим самим силовики показують суспільству, що вони безсилі перед зграєю добре озброєних людей у камуфляжі. В той же час, команда Дмитра Яроша демонструє відносну згуртованість та безкомпромісність, висуваючи владі свої умови вирішення конфлікту. Відтак, чим би не закінчилась ця історія, Правий сектор вже отримав індульгенцію, продиктовану безсиллям керівництва країни, на нові штурми та стрілянину в різних містах України.
Основний висновок, який потрібно винести з мукачівської історії – це не особливості розбірок Балоги та Ланьо, і не відчайдушність бійців Правого сектора, які взяли в цьому участь, а абсолютна неефективність силовиків, які працюють в тилу. Власне, бійню на Закарпатті в цьому контексті можна вважати більш ніж вдалою обкаткою проекту під умовною назвою "відкриття другого фронту", в якому так зацікавлені господарі Кремля. Адже для цього є все необхідне: безхребетна міліція, велика кількість зброї з АТО, наростаюча недовіра до влади, і розкручений бренд Правого сектору, за яким в різних регіонах може ховатися хто завгодно.
Тобто, для організації такого ж чи більш масштабного інциденту, який мав місце у Мукачево, у Львові, Харкові, Одесі чи Києві достатньо влаштувати провокацію, в ході якої якийсь міліціонер або колишній "беркутівець" за сумнівних обставин застрелить когось з відомих діячів партії Дмитра Яроша. Далі свою справу зробить розчарування справжніх та фейкових патріотів у керівництві силовими структурами, яке за півтора роки так і не знайшло винних у масових розстрілах на Майдані та продовжує няньчитися з кадрами епохи Януковича, і другий фронт готовий. Не обов'язково мають початися повномасштабні зіткнення радикалів та правоохоронців, достатньо кілька денних перестрілок у Києві чи Львові і про програму стабілізації економіки країни можна забути ще на кілька років.
А все тому, що силовики демонструють нездатність дати опір людям зі зброєю, які відкривають по ним вогонь. Можна скільки завгодно говорити про заслуги перед Україною Правого сектору загалом, та його окремих представників зокрема, але ніякі досягнення не дозволяють бійцям цієї політичної сили влаштовувати стрільби в мирних населених пунктах. І замість того, щоб діяти рішуче та радикально, керівництво силових органів мало не в повному складі і вже другу добу поспіль веде переговори з учасниками мукачівської бійні. За цей час бійці ПС встигли відійти з міста в гори, де їх пошук та затримання стає практично неможливим. Відтак, нескладно спрогнозувати, що найближчим часом їх побратими в кращих традиціях УПА організують для них сховок в якомусь карпатському селі. Що зробить цих бійців дуже зручним інструментом для організації нових вилазок, які будуть названі боротьбою з контрабандою чи ще якимсь суспільним злом.
Поява ж такого збройного підпілля остаточно поставить хрест на безвізовій перспективі України з ЄС. Крім того можуть загальмувати різного роду іноземні програми по наданню Києві військової допомоги країнами Заходу. Що цілком логічно, адже як можна довіряти воєнний ресурс владі, яка не в змозі нейтралізувати купку озброєних радикалів.
