Плани Пінчука, Мореля, Філіпчука і інших. Утопія-2017
Дехто ще додає пункти про те, що нові автори планів виходу з кризи або пробують застовбити за собою теоретично можливе місце в майбутній команді переговорників-посередників, або ж пробують сподобатися Кремлю, або ж пробують сподобатися команді Трампа.
Головна проблема всіх цих історій - їхня утопічність. Якщо ми говоримо про план Мореля-Пінчука, то це утопія, яка призведе до пришвидшеного розвалу держави. І обговорювати його немає сенсу.
Якщо ми говоримо про план, опублікований на сайті "Апостроф", то тут я можу лише процитувати Євгена Магду: "Подивіться на перший пункт цього плану - Росія і США дають гарантії безпеки Україні" (десь ми вже все це проходили). Проте поява такого плану в публічній площині - це вже великий прогрес, бо ми запускаємо якісну інтелектуальну дискусію про можливі варіанти виходу з кризи.
Я абсолютно погоджуюся з Василем Філіпчуком, що в Підмосков'ї маса людей пишуть плани подальших кроків щодо Донбасу і кожен із цих планів ставить нам дві альтернативи - погану і дуже погану. У нас же ніхто нічим подібним не займається (як тут не згадати, що на державному рівні немає жодної інституції, яка б займалася вивченням ситуації в РФ).
Я ні в якому разі не претендую на написання повноцінного плану виходу з кризи на Донбасі і лише хочу поділитися рядом думок, які, теоретично, можуть стати основою для подальших дій.
Передумови до переговорів
1. Головна ідея, яка просувається і Пінчуком, і Філіпчуком і багатьма іншими - це ідея "Крим в обмін на Донбас". Але це утопія - Росія не буде виходити з Донбасу. Ціллю Путіна було і залишається повне розчленування України (в ідеалі між кількома державами). Ні про який обмін мова не йде і йти не може. Логіка будь-яких путінських сценаріїв полягає в наступному: Україна визнає без всяких застережень російський суверенітет Криму і робить широку автономію Донбасу. Простіше кажучи - утворює конфедерацію, де як снігова лавина почнуть утворюватися нові суб'єкти. Нічого нового тут немає - за останні роки мінялася лише обгортка планів по розчленуванню країни.
2. План Крим в обмін на Донбас може спрацювати лише після того, як буде змінено керівництво країни на більш лояльне до росіян. Паралельно запускається синхронна інформаційна атака відразу від чотирьох груп впливу - Ахметова, Льовочкіна, Пінчука та екс-сім'ї про те, що потрібно налагоджувати стосунки з Росією, відновлювати партнерські економічні історії і т.д.
3. Базовий сценарій росіян - перевибори і повна делегітимізація влади як такої (безвідносно до того, хто переможе).
4. Ще раз наголошую - переговори про припинення війни Путін теоретично може розпочати лише після зміни влади в Україні.
2017 рік - критичний для росіян
Якщо ми будемо виступати категорично проти найрізноманітніших модифікацій плана Мореля - ні ЄС, ні США не зможуть нічого цьому протиставити. Єдина і консолідована позиція українських еліт щодо неможливості проведення виборів на окупованому Донбасі - це наш головний захист, який, між іншим, спрацював і в 2015, і в 2016 роках.
Росіяни зараз вкладають найбільше зусиль в створення "альтернативних площадок" для розкручування трьох головних міфів:
- Міф про державний переворот, а не революцію гідності (головна мета цього міфу делегітимізація нинішньої влади, а також створення "передумов" для журналістських розслідувань в Європі щодо причетності ряду діючих політиків ЄС до "перевороту").
- Міф про тотальну слабкість української армії, де є нещасні солдати на яких наживаються подонки-генерали.
- Міф про повний провал всіх реформ, починаючи від децентралізації і закінчуючи реальним ростом ВВП
Останній міф вже став і буде залишатися наріжним каменем російської пропаганди. 2017 рік може бути критичним для росіян - якщо економіка реально покаже 3% росту, а уряд Гройсмана не лише підніме мінімальну зарплату до 3200 грн, але й підніме пенсії, буде дуже тяжко розхитати ситуацію в країні. При цьому, ми маємо розуміти, що головна мета розкрутки цього міфа не зняття Порошенка, а створення атмосфери ненависті до влади, як такої.
Слід зазначити про ще один міф, який стає практично самостіним - танці навколо звільнення полонених. Всі прекрасно розуміють, що ігри Савченко - це ігри росіян, але тему полонених піднімає Самопоміч (Семенченко), екс-регіонали, московський патріархат і т.д.
Неспроможність захистити своїх громадян - це один, із можливо ключових міфів, які розвиватумуть росіяни наступного року.
Що робити нам?
1. Вичищення інформпростору. Без кардинально різких кроків по вичищенню інформаційного поля неможливо далі рухатися. Нацрада з питань телебачення має всі можливості для того, щоб прорідити ряди проросійських телеканалів. Розповіді про те, що європейці нас не зрозуміють - дурниця. Одномоментне закриття трьох-чотирьох телеканалів дозволить в межах одного місяця кардинально оздоровити інформаційну ситуацію в країні. Це базовий пункт для початку виходу з кризи довіри до державності.
2. Зупинка війни ціною територій. Я абсолютно погоджуюся з Василем Філіпчуком, що нам потрібно відмовитися від розмов про членство в НАТО і ЄС. Зараз це просто неможливо. І тут ми підходимо до дуже важливого пункту: ми повинні продати світові свій нейтралітет на наших умовах. Вище уже зазначалося, що росіяни не підуть з Донбасу. Тому розкручувати формулу Крим в обмін на Донбас - це програшна тактика. Наша задача на найближчий час не повернути Крим чи Донбас. Наша головна мета зупинити війну. Де-факто, нам потрібно тимчасово відмовитися від окупованого Донбасу і побудувати реальну буферну зону. Простіше кажучи - нам потрібно добитися появи миротворчої прикордонної місії.
Насправді, нічого нового тут нема - про цю місію ми говоримо вже рік без будь-яких подвижок. Чому? Та тому, що всередині країни ця тема не стала головною для об'єднання еліт. Окрім МЗС ніхто не говорить про те, що це наша головна мета. В ЄС також мало хто займається просуванням цієї ідеї - ми не залучили жодного провідника цієї ідеї ні серед важковаговиків, ні серед легковаговиків. Зрештою, поки не робилося ніяких зусиль для того, щоб долучити до цієї ідеї США.
Якщо спростити все те, що вище написано, формула дуже проста: Зупинка війни - це миротворча місія по тій лінії, яка закладена в Мінську. Ви, європейці забуваєте про війну, відкуповуючись від нас сотнею мільйонів доларів на рік на утримання цієї місії.
З цієї точки зору нам справді треба думати про новий формат переговорів, але перш ніж говорити про провал Мінська, давайте намацаємо цю нову площадку. Тобто спочатку треба "запалити" цієї ідеєю кількох європейських лідерів, потім вигадати новий формат і лише потім хоронити Мінськ. Зараз він нам вигідний, бо ми його виконуємо, на відміну від росіян.
В цій історії Крим, очевидно, буде винесений за дужки. Але навіть для нових русофілів, які можуть зайти в політику ЄС в 2017 році, формула буферна зона в обмін на мир може бути вигідна - вони збережуть свої обличчя і зможуть пояснити виборцям, чому вони готові йти на такі неправові рішення, як визнання окупації Криму.
Підсумовуючи, формула успіху цієї історії тримаєтьс на кількох моментах: консолідація еліт навколо ідеї, пошук промоутерів-важковаговиків в ЄС і нарешті - змушування Путіна до миру через тиск на європейські еліти. Чи реально це зробити в 2017? Я впевнений що так. Головне, знову ж таки, політична воля.
Чим можна зацікавити світ
Крики всіх опозиціонерів, про те, що світ стомився від України абсолютно правдиві. Але є друга сторона цієї медалі - всі ці опозиціонери не генерують позитивних ідей - вони вміють лише жалітися.
Чим ми можемо бути цікаві світу? Насправді тільки одним - нашим сільським господарством. Ми маємо всі можливості спільно з США утворити зерновий ОПЕК, який, так само, як і нафтовий картель зможе багато в чому регулювати ціни на зерно по всьому світу (перш за все це стосується кукурудзи). Ця ідея не втілюється в життя за день, але якщо ми зможемо заручитися союзництвом США в цьому питанні - ми докорінно змінимо взагалі всі підходи в ставленні світу до нас.
Що для цього потрібно - знову-таки політична воля. І консолідація частини еліт. Тому, як це не парадоксально, але земельна реформа (це не обов'язково продаж землі, це правила гри) є ключовою для вирішення безпекових питань країни.
