Пити, як Черчилль. Чому українцям потрібен президент з поганими аналізами
А поки аналізи не підтвердили наявність такої залежності у наших кандидатів, давайте згадаємо відомих керівників держави, чия залежність від алкогольних напоїв аніскільки не заважала, якщо не сприяла мудрому керівництву державами.
"Русі єсть веселіє пити" (с) Володимир Великий
Князювання Володимира Великого (980-1015) стало початком розквіту Київської Русі. Позашлюбним син Святослава і ключниці Ольги - Малуші був одним з найавторитетніших політичних лідерів Європи того часу. Володимир у літописах постає як яскрава, неординарна людина, яка розбудувала впливову державу, об'єднала народ єдиною релігією - християнством (а перед тим - культом Перуна), вибір якої був за легендою зроблений якраз через відсутність у християнстві візантійського обряду заборони вживати алкоголь. "Русі єсть веселіє пити", - фраза, яка приписується Володимиру. Одружившись на сестрі візантійського імператора, Анні, суттєво укріпив міжнародні позиції Русі. Був не тільки справжнім політиком-інтриганом, але й просвітником зі стратегічним баченням розвитку держави. Одразу після хрещення князь Володимир зібрав дітей зі знатних родин (до 300 осіб) для "навчання книжкового". Але сумлінним християнином при тому не був - літопис згадує Володимирів гарем із 800 наложницями, 300 з цих жінок князя перебували в Білгороді (тепер Білогородка) під Києвом, дата заснування якого 993-й - через п'ять років після хрещення.
"Пийте, діти, а на мене зла не тримайте" (с) Богдан Хмельницький
Богдан Хмельницький який підняв українські землі на Визвольну війну проти Польщі у 1648-1654 рр., був видатним полководцем, досвідченим політиком і любителем випити. Король Польщі Владислав IV в той час любив пожартувати на тему козаків, які мають шаблі, та не можуть себе захистити. Хмельницький переконав реєстрових козаків стати на свою сторону. Переможні битви 1648 року під Жовтими Водами, коли поляки зазнали поразки, а їхній ватажок - син гетьмана Потоцького - був убитий, розбита польська каральна експедиція під Корсунем - так розпочалася загальнонародна національно-визвольна війна. Політик масштабів Європи, заключав військові союзи з ключовими гравцями - татарами та Москвою, та був обдурений, як і всі, хто вирішив домовлятись з московитами. Тим не менш, в історію увійшов як визволитель від польського гніту, який об'єднав козацтво у потужну військову силу, здатну протистояти усім сусіднім державам.
Його одночасно шанував і засуджував інший любитель випити - Тарас Григорович Шевченко:
Якби-то ти, Богдане п'яний,
Тепер на Переяслав глянув!
Та на Замчище подививсь!
Упився б! здорово упивсь!...
В алкоголі Богдан Хмельницький віддавав перевагу домашні напоям - меду, горілці, пиву.
"Його високість п'є дуже багато вина" (с) посол Візантії про Селіма ІІ
Селім ІІ, син великого Сулеймана Пишного та Роксолани на прізвисько "П'яниця". Селім II правив Османською імперією всього 8 років. Багато часу приділяв бенкетам і жінкам. Особистої участі у військових походах не брав, але за його короткого правління імперія обросла новими територіями. Був відвойований Туніс у іспанців, заново приєднаний до імперії Ємен, завойований Кіпр і інші землі. На жаль, його військо потерпіло поразку від московитів після походу на Астрахань. Був змушений підписати мирний договір з московським царем Іваном Грозним.
Під час правління Селіма II була введена нова традиція - виплачувати преміальні вченим. З тих пір всі султани стали дотримуватися цієї традиції. Серед інших суспільно корисних справ Селіма II необхідно відзначити ремонт Айа-Софії, ремонт доріг, що ведуть до Мекки, обробку мармуром купола мечеті Аль-Харам і будівництво мечеті в кіпрській Левкоші. Із записів особистого лікаря Селіма II випливає, що лікарі радили йому відмовлятися від алкоголю поступово. Проте Селім знехтував їхніми порадами і різко відмовився від алкоголю, що призвело до жахливих запаморочень і головного болю. Подібно до батька він збагатив османську палацову літературу і залишив безліч віршів, присвячених своїй коханій дружині.
Особливо Селім любив солодке кіпрське вино.
"Президенти п'ють з тих же причин, що і всі ми. Іноді це частина роботи, а іноді поганий настрій" (с) Марк Вілл-Вебер про президентів США
Коли президенту Аврааму Лінкольну сказали, що його генерал, блискучий воєначальник, небайдужий до алкоголю, Лінкольн відповів: "Якби я знав його улюблений сорт віскі, то послав би деяким іншим генералам по барилу". З 1913 року Улісс С. Грант, геніальний воєначальник часів Громадянської війни, який і сам став пізніше президентом, зображений на банкноті в 50 доларів. Одного разу був настільки п'яний, що впав зі свого коня під час військового параду в Новому Орлеані.
Та міцно дружили з алкоголем і інші президенти США. Перший президент, Джордж Вашингтон, любив віскі - як і Ендрю Джексон, Мартін Ван Бюрен, Закарі Тейлор і Ендрю Джонсон. Джон Адамс починав щоранку з міцного сидру, як і Вільям Гаррісон. Томас Джефферсон закуповував вино в таких кількостях, що це мало не довело його до банкрутства. Джеймс Медісон, Джеймс Монро, Джон Тайлер, Джеймс Нокс Полк і Улісс Грант були любителями шампанського. З усіх перерахованих тільки Полк знав міру.
З президентом Монро стався невеликий скандал, коли скарбниця Білого дому спорожніла на вартість цілих 1200 пляшок французького шампанського. Джон Квінсі Адамс, Міллард Філлмор і Джеймс Б'юкенен любили вино Мадейри. Франклін Пірс був одним з найзавзятіших п'яниць Білого дому. Помер він, цілком передбачувано, від цирозу печінки у віці 64 років.
Пиво було улюбленим напоєм президентів Джеймса Гарфілда і Гровера Клівленда. Коктейль McKinley's Delight придумали спеціально для президента Вільяма Мак-Кінлі. Теодор Рузвельт збирав листя свіжої м'яти в саду Білого дому, щоб готувати свій знаменитий м'ятний джулеп.
Вудро Вільсон і Дуайт Ейзенхауер були шанувальниками скотча. Франклін Рузвельт був відомим любителем коктейлів, особливо мартіні на основі джина. А Гаррі Трумена любив починати свій день з порції бурбона. Президент Джон Кеннеді пив найрізноманітніші коктейлі, в тому числі дайкірі - але більше інших любив Криваву Мері.
Президент Ліндон Джонсон любив присьорбувати зварене в рідному штаті пиво марки Pearl beer, а Річард Ніксон обожнював елітне вино Шато Лафіт-Ротшильд. Президент Рональд Рейган вважав за краще коктейль Orange Blossom Specials - мікс апельсинового соку, горілки і солодкого вермуту.
Джорджу Бушу-старшому подобалося пити все потроху, починаючи з пива і закінчуючи горілкою. Зате Джордж Буш-молодший, явно не в розумного батька президент, майже не пив під час свого терміну на посаді. Президент Барак Обама - великий любитель пива. А Дональд Трамп володіє винним заводом в Шарлоттсвіллі, та сам не п'є.
"Не можу жити без шампанського. Після перемоги я його заслуговую, а після поразки його потребую" (с) Вінстон Черчилль.
За своє життя сер Вінстон випив близько 42 тис пляшок шампанського. На сайті журналу "Decanter" згадується ця ж цифра, але мова йде тільки про шампанське марки Pol Roger, яке він почав споживати з 1908 року. Якщо взяти за початок відліку 1908 рік (Черчилль народився в 1874 році), тобто з 34 років і до смерті в 1965 році (91 рік) - виходить дві пляшки в день тільки цього бренду шампанського. Це в 5 разів перевищує рекомендовані на сьогодні для британців щоденні норми споживання алкоголю. А якщо до цього додати німецьке легке вино на сніданок, плюс розбавлений віскі щоранку, сухе мартіні, коктейль з додаванням содової протягом дня і порто вечорами - масштаби того, скільки за день випивав улюбленець британців, військовий і політичний геній, прекрасний журналіст, лауреат Нобелівської премії з літератури 1953 року "за неперевершеність історичного й біографічного опису, за блискуче ораторське мистецтво, з допомогою якого відстоювалися найвищі людські цінності" та непересічний лідер нації, уявити важко.
Блискучий алкоголік, сер Вінстон Черчилль отримав за своє життя величезну кількість нагород - і як людина, без якої Королівство не перемогло б у ІІ світовій, і як письменник. У період 1885-1963 років він був нагороджений 37 орденами і медалями від різних країн. 10 нагород сер Вінстон отримав як армійський офіцер в Кубі, Індії, Єгипті, Південній Африці, Великій Британії, Франції та Бельгії. Вінстона Черчилля, який казав, що "вода непридатна для пиття. Щоб зробити її прийнятною, потрібно в неї додати віскі. Після тривалих зусиль я навчився любити цей напій", зобразили на британській банкноті номіналом 5 фунтів,
"Людина-три пляшки" (с) сучасники про Вільяма Пітта
Вільям Пітт-молодший, наймолодший прем'єр в історії Великобританії, вперше отримав цю посаду в 1783 році, коли йому було 24. В 14 років Вільям почав страждати від спадкової подагри, і сімейний лікар прописав йому пляшку портвейну на день. Так Пітт-молодший пив все життя, постійно збільшуючи дозу. Карикатуристи зображували Пітта з червоним носом, а журналісти дали йому прізвисько "людина-три-пляшки".
Але Пітта усі любили - він успішно справлявся із зовнішньополітичним і економічною кризами, боровся з корупцією, захищав цивільні права пригноблених католиків, встановив свободу друку. Основною заслугою Пітта вважають його реформи в галузі фінансів, зменшення заборгованості уряду після війни зі США, зміни системи оподаткування. Вільям Пітт вважається одним з великих прем'єр-міністрів країни, завдяки в першу чергу своєму політичному хистові та здатності проводити власну політику, незважаючи на протести з боку опозиції.
Як стверджували його заздрісні сучасники, Прем'єр міністр видував за рік 574 пляшки кларету, 854 пляшки мадери та 2410 пляшок портвейну.
"Він випив більше, ніж варто було би хлопцеві в його стані та з його минулим" (с) Білл Клінтон про Бориса Єльцина
Борис Єльцин - фігура суперечлива, але як керівник держави, безумовно, сильний. Приватизація ранніх 1990-х, обстріл російського парламенту в жовтні 1993-го і перша чеченська війна 1994-го, але і розвиток демократичних інституцій і вільних ЗМІ. А в порівнянні з наступником взагалі виглядає радикальним демократом. До того ж, на відміну від диктатора Путіна, безбожно пив.
В 1992 році він відбив ритм ложкою на лисині президента Киргизстану. В 1994 році, під час концерту на честь виведення російської армії зі Східної Німеччини, Борис вихопив у диригента військового ансамблю паличку і приєднався до керування оркестром. В 1995 році, під час візиту до Білла Клінтона, вийшов напіводягненим з гостьового будинку при Білому домі і спробував упіймати таксі, щоби поїхати за піцою. Білл Клінтон стверджує, що навіть під час першої телефонної розмови президентів в 1993 році Борис був п'яний. В 1997-му, на конференції з ядерного озброєння в Стокгольмі, президент РФ порівняв тюфтельки у своїй тарілці з обличчям шведського тенісиста Бйорна Борга і ледве не впав зі сцени. Повернувшись до готелю, Клінтон сказав дипломатам: "Він випив більше, ніж варто було би хлопцеві в його стані та з його минулим. Щоразу, коли я його бачу, у мене виникає відчуття, що я маю йому нагадати: світ на тебе дуже розраховує, ти не можеш просто так піти на дно".
Схоже, це був хибний хід одного з кандидатів у президенти - звинувачувати опонента у алкоголізмі. Більшість видатних осіб, керівників держав, випивали. А деякі, як ми бачимо, і явно зловживали. І при цьому були мудрими лідерами, які сприяли розвитку своїх держав, чудовими ораторами, успішними менеджерами і полководцями. Особисто я б не боявсь президента який любить хильнути. Та на жаль, міряння амбіціями і аналізами сечі не підтвердило вживання алкоголю жодним з кандидатів у президенти.
