Навіщо росіяни стріляли в будинок Садового
На фоні беззаперечних успіхів українських військових підрозділів на Донбасі - а протягом трьох останніх днів дійсно було досягнуто разючої переваги наших сил відразу по декількох напрямах - російський агітпроп розповідає своїм громадянам, що насправді в українській армії все погано. Нажаль, руку допомоги сусіднім "пропагандонам" надають і громадяни України.
У суботу й неділю головними темами випусків теленовин в РФ стали перекриття траси солдатськими "матерями" в Миколаєві (саме в лапках, бо свідки цієї події переконливо вказують, що це була спланована провокація, на яку повелася місцева влада і міліція), поганий стан із забезпеченням силовиків та сорок дезертирів. Останній факт телеканалу "Інтер" підтвердив міністр оборони Валерій Гелетей. Хоча, вочевидь, робити це було не слід. Бо гелетеєві зізнання лягли Кисельову як бальзам на душу. Смисл інформаційного навантаження усіх цих сюжетів банально простий і при цьому вкрай небезпечний для київської влади: солдати ось-ось повернуть зброю проти своїх командирів і підуть на Київ аби помститися за те, що їх "кинули". В довісок до цього в сюжетний ряд вклинюють розповіді про "добровольчі загони Коломийського", які здатні в разі чого розібратися з Порошенком, Яценюком, Турчиновим і всією владною верхівкою разом узятою. Ще росіянам розповідають, що сини українських високопосадовців косять від армії. Ну, це для посилення класової ненависті. А для посилення паніки - про вбивство мера Кременчука Бабаєва та обстріл будинку мера Львова Садового. Ви скажете: російські канали у нас відключені, то ж нехай собі ганяють хвилі. Відключені, але в Україні вдосталь агентури Москви і серед пересічних громадян, і серед журналістів, і серед експертів. Варто хоча б подивитися, як події у Миколаєві висвітлювали місцеві ЗМІ і стане зрозуміло: у гонитві за смаженим журналісти не помічають, як підіграють ворогові. Максимум неприємностей для агентурних ЗМІ - попередження від Нацради з питань телебачення. Інтернет-виданням взагалі море по коліна. Експертам же - жодних покарань.
Що це за експерти? Їхні імена знані вже давно: Михайло Погребинський, Ігор Гужва, Ростислав Іщенко, Володимир Скачко, Олександр Чаленко, Володимир Корнілов та ін. Дехто з них втік з України, дехто непогано почувається в Києві. Приміром, у російському медіа-просторі є сайт "Украина.ру", що редагується сумнозвісною Альоною Березовською, яка щезла слідком за Януковичем. Власне, ті ж "Вести.ру" тільки з додаванням православного мракобісся та псевдоаналітики. Серед його авторів і коментаторів не лише дехто з вище згаданих осіб, є там і менш розкручені фігури з українським громадянством. Наприклад, київський письменник, сталініст Дмитро Факовський. Журналістом сайту зазначений Юрій Кот. Передруком текстів, вигідних російському агітпропу, займаються десятки українських Інтернет-ЗМІ. Вочевидь, в СБУ мали б зайнятися цією проблемою. До того ж, вирахувати сайти з такими передруками або відвертими проросійськими заказухами легко. Більшість з них займалися цим з давніх давен. Але чомусь у спецслужб руки до цього не доходять. Хоча варто було б день-два посидіти на стрічці Укрнету чи перелопатити соціальні мережі, де безліч народу в групах "Антимайдан", усіляких "новоросій" і тому подібного непотребу.
Тут власне ніхто не закликає бити пики агентам Москви. Мова йде про інше: у Кремля щодо України, насправді, сценаріїв вистачає. І це не лише продовження ескалації подій на Донбасі з метою остаточно зруйнувати інфраструктуру регіону. Є й інші сценарії. Приміром, "майдан солдатських матерів", який вже анонсують на осінь. Соціальний Антимайдан, на який збиратимуть "страждальців з розбомбленого Донбасу". І "майдан ветеранів АТО". Москві насправді байдуже, який з цих майданів збереться першим. І хто його збере - Ляшко, Ярош чи Рудьковський. А ще краще, аби вони між собою побилися. Їй головне, аби Україну трусило ще не один рік. І цей хаос буде контролюватися з Москви. Нажаль ми не бачимо з боку влади розуміння цієї небезпеки. Поки це так, російська пропаганда руками агентури буде спокійно гратися сценаріями з деморалізації наших громадян...