Навіщо росіяни подарували свого друга Корчинського Ляшку
Дмитро Корчинський на свободі. Серіал "Український політик, якого начебто ненавидить Росія", знову розкручується по повній силі. Яка головна мета? Спробувати повернути Корчинського як мінімум до медіапростору України. І роль головного локомотиву повернення відводиться Олегові Ляшку.
Хронологія останніх тижнів проста і незамислувата. Спочатку в Москві пробують посадити директорку української бібліотеки за те, що в фондах книгосховища знайшли книгу Дмитра Корчинського. Потім всіми правдами і неправдами Інтерпол з подачі Росії виставляє червону мітку самому Корчинському. Італійці затримують Корчинського, але менше ніж за добу випускають на свободу, бо рішення Севастопольського суду політично вмотивоване. Ось так розкручуються події.
Весь цей час Корчинський мовчав. Чому? По-перше, тому, що після спроб арешту директриси української бібліотеки українські ЗМІ не зацікавилися ним, ніхто не шукав особливого приводу взяти його коментар. По-друге, Корчинського справді майже забули, він просто перестав бути цікавим для наших ЗМІ. По-третє, ну занадто вже неоднозначна постать Корчинський, щоб просто так взяти і почати його піарити.
Навіщо росіяни повернули Корчинського в наш медіапростір? Звичайно, існує версія, що це зроблено ненавмисно, в рамках боротьби з екстремізмом в РФ. Але є й інша версія - у росіян дуже мало радикальних (вибачте за алюзії) спікерів. Після розвалу "Правого сектора" у Кремля фактично оголився цілий фланг праворадикальних розкручених спікерів, які б могли правильно критикувати владу. А Корчинський владу критикував би і так. Тож не виключено, що найближчим часом ми побачимо тріумфальне повернення до медіапростору Дмитра Корчинського, який продовжить говорити про незавершеність революції і війну у натовпі. І повернеться він не лише гнаним росіянами політиком, але й добровольцем, який доволі довго просидів під Маріуполем у батальйоні "Свята Марія".
Для всіх тих, хто забув, хто такий Корчинський, слід нагадати всього два факти з його життя. Перший: в 2005 році лідер "Братства" спільно з Наталією Вітренко хотів створити єдину опозицію, до якої закликав приєднатися Януковича і Медведчука. Тоді ж, спільно з Вітренко та Дугіним(!!!!), він входив до керівництва русофільської організації "Міжнародний Євразійський рух". Другий факт: на початку грудня 2013-го, коли діюча влада залишила відомий бульдозер на Майдані, група молодих людей під егідою, в тому числі і "Братства" Корчинського, зробила спробу штурму Адміністрації Президента. Тоді не було жодної тверезомислячої людини, яка б не говорила, що це провокація Банкової. Після цього Корчинський втік з України і вигулькнув вже з початком бойових дій з РФ як учасник добровольчого батальйону "Свята Марія".
На що зараз може розраховувати Корчинський? Виключно на третьорядні ролі. Навіть якщо вся пропагандистська машина Росії накинеться на нього, то ефекту не буде - у Корчинського надто неоднозначна репутація, щоб люди йому повірили. Ніша праворадикальної опозиції має стійке електоральне ядро і люди, які голосують за "Свободу", не змінять свої симпатії на користь Корчинського. Повернення до медіапростіру лідера "Братства" може носити виключно допоміжний і технічний характер. Він може і, мабуть, буде жорстко критикувати владу за Мінські угоди (не слід забувати, що Корчинський - прекрасний оратор). Головним же локомотивом розкрутки Корчинського в Україні буде Ляшко і "радикали". Як відомо, дружина Корчинського Оксана (відомий волонтер, людина, яка справді багато зробила для вивозу поранених бійців АТО і організації їх лікування як в Україні, так і за кордоном) є депутатом від Радикальної партії. Інформацію про звільнення Корчинського в Італії розповсюдив Андрій Лозовой - права рука Ляшка. Поки сам Олег Ляшко остерігається особисто давати якісь коментарі з цього приводу, але навряд чи довго утримуватиметься від піару Корчинського. Хоча ніякої синергії від співпраці Ляшка з Корчинським нема і бути не може. Ляшко і друг Вітренко - це звичайно гримуча суміш, але це саме той випадок, коли звук є, запах тим більше, а сенсу жодного.
Тож можна не сумніватися, що операція з повернення Корчинського стартувала. Як можна не сумніватися, що Корчинський розглядатиме нинішню ситуацію як останній шанс вирватися до вищого ешелону політики. Якщо це справді спланована акція, то найближчим часом ми його побачимо на всіх головних шоу країни. Але при цьому не може не радувати, що Корчинський - давно збитий льотчик. І його роль - роль давно заплямованого троля. А тому ефекту від його тролингу буде рівно стільки, скільки й раніше: у найкращі свої часи він впливав на 0.2% населення країни.
