Медведчук, Рабинович і санкції. Як Опоблок заганятимуть під Медведчука
А хто досі не знав, що Рабинович давно вже став проектом Медведчука? Тому нинішній шум від Рабиновича про те, що Медведчук увійшов в його команду - це всього лише шум, але за цим шумом є ряд важливіших непомітних деталей.
Колись один англійський історик сказав, що російські спецслужби дуже ліниві, бо вони не вигадують нічого нового і використовують старі лекала. Це повністю підтверджується, коли слухаєш новітні тези Рабиновича і його нову програму.
Отже, що вчора сказав Рабинович, коли презентував свою програму? Він сказав, що треба запитати в людей, куди нам рухатися далі. Я не буду вдаватися в довгі подробиці того, чому це не найкраща з усіх ідей, але хочу всіх повернути в 2012 рік, коли Медведчук спільно з комуністами почав проект "Референдум" з таким самим формулюванням: куди нам далі рухатися.
Я хочу всім нагадати, що на зустрічі в Хельсінкі Путін почав говорити про референдум для українців. Мабуть, також, щоб підказати куди нам рухатися далі.
Тому, можна не сумніватися: зараз з усіх говноящиків на нас посиплеться злива маразму про те, що тільки завдяки референдуму ми станемо щасливі, а війна розсмокчеться. Навіщо потрібен референдум? Та тільки для одного: щоб колоти суспільство і знову повернути тему мови і інших подразників у суспільну дискусію. Плюс, щоб створити федерацію.
При цьому головна інтрига залишається лише в тому, чи ляже під Рабиновича Льовочкін і Ахметов. Без Інтера і каналу Україна Рабинович не зможе "полетіти". І тут, очевидно якраз і знадобиться Дамоклів меч санкцій, якими нас поки що лякає Путін. Санкції найболючіше ударять по металургам, енергетикам в хімікам. І це може стати хорошою стартовою історією для переговорів.
Ну а те, що фірми, які ніби то близькі до Медведчука також втратять величезну долю імпорту авто газу і нафтопродуктів особливо ніхто не говоритиме. Страх санкцій страшніший за самі санкції.
Чи можуть Ахметов і Льовочкін вистояти? Теоретично так. Але тут має дуже тонку гру зіграти влада. І це питання уже не стільки виборів, скільки збереження курсу держави.
