Ляшку рано радіти - Коломойський залишається в "Укрнафті"
Сьогодні Верховна Рада нарешті, здавалося б, поставила крапку в довгій епопеї з позбавлення міноритарного акціонера "Укрнафти" Ігоря Коломойського контролю за цим державним підприємством. Відповідні зміни до закону "Про акціонерні товариства" були прийняті в цілому, отримавши підтримку 275 депутатів. Але це аж ніяк не означає, що тепер глава Дніпропетровської ОГА в найближчі дні не зможе впливати на діяльність "Укранафти". Адже, до того часу, як закон вступить в силу, у зацікавленої сторони залишаються серйозні можливості для того, щоб цього не допустити. Яскравий тому приклад – закон, який забороняє вітчизняним телеканалам трансляцію російських серіалів, відправлення якого на підпис президенту на цілий місяць заблокували, здавалося б, не маючі ніякого впливу на владу депутати від "Опозиційного блоку".
Нагадаємо, що епопея зі зменшенням впливу Ігоря Коломойського, який володіє 42% відсотками "Укрнафти" (50%+1 акція знаходиться у власності держави), що дозволяло йому багато років не проводити збори акціонерів, триває з січня. Спочатку, з ініціативи Олега Ляшка були прийняті зміни до все того закону "Про акціонерні товариства", які зменшували кворум, необхідний для проведення зборів акціонерів. Але пізніше виявилося, що це нічого не дає, оскільки де-юре власником більшості акцій підприємства є НАК "Нафтогаз" як окремий суб'єкт господарювання, а не держава. Відтак, Коломойський залишився при своїх. Прийняті сьогодні правки дозволяють цю проблему вирішити. Адже прийняті зміни до закону "Про акціонерні товариства" дають право акціонерам, які володіють 50%+1 акція проводити зібрання без додаткових умов. Також акціонери отримають право примусової виплати дивідендів. Таким чином, жодних захисних механізмів, щоб і надалі зберігати контроль над державним підприємством "Укрнафта" у Коломойського не залишилось.
Але це аж ніяк не означає, що для дніпропетровського губернатора все втрачено, оскільки нова редакція закону ще не вступила в силу і цілком можливо, що й не вступить. Як це можливо? Дуже просто. Завтра чи ще сьогодні якийсь депутат, наприклад, представник "Опозиційного блоку" чи позафракційний подає скаргу на порушення процедури голосування по згаданим правкам в закон "Про акціонерні товариства". При цьому депутат може аргументувати свою позицію тим, що, мовляв, відповідно до Регламенту Рада мала розглянути всі правки до цього законопроекту, але цього не було зроблено, оскільки більшість поспішала остаточно розібратися з Коломойським. Приблизно так діяв "Опозиційний блок" і з законопроектом "Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України" авторства Вадима Денисенка та Миколи Княжицького (№1317). Нагадаємо, що цей документ забороняє транслювати на вітчизняних телеканалах російські фільми та серіали. І, хоча, проект був прийнятий ще на початку лютого, лише на днях голова Верховної Ради зміг направити його на підпис президенту. А все тому, що представники "Опозиційного блоку" оскаржили процедуру його прийняття.
Отже, подача скарги на порушення процедури голосування за антиКоломойський законопроект може легко заблокувати його вступ в дію щонайменше на місяць. За цей час команда дніпропетровського губернатора може підготувати судовий позов, який переросте в довготривалий, щонайменше на півроку, процес, який, знову ж таки, відтермінує втрату Коломойським контролю над "Укранафтою". І все б нічого, але увесь цей час в Україні триватиме ще одна війна – олігархічна. І вона вже почалася з публічної заяви того ж таки Ігоря Коломойського про незаконну приватизацію в кінці 90-х на початку 2000-х найбільшого державного активу - "Укррудпрому". А оскільки за придбанням цього об"єкту стояли чи не всі вітчизняні олігархи, то так чи інакше всі вони будуть втягнуті в болючий процес перевірки законності приватизації.
Наразі ж найбільш активні і відкриті "бойові" дії йдуть між Коломойським і Віктором Пінчуком, і полем цих баталій з кінця 2013 року є Високий суд правосуддя в Лондоні, а віднедавна ще й вітчизняний інформаційний простір. В мирний час таке протистояння могло б викликати тільки радість, адже це чудово, коли олігархи втрачають вплив у міжусобній війні, що дає шанс вивести основні державні інститути з-під їх впливу. Але в умовах фактичної війни проти Росії ще одна, внутрішня олігархічна війна, може лише погіршити і без того незавидне становище країни.
