Хто такий Тука, який став губернатором Луганщини

Відомий волонтер Георгій Тука став губернатором Луганщини. Про це в своему Twitter повідомив Петро Порошенко. Так хто ж такий Тука, і чого від нього очікувати у кріслі, яке звільнив Генадій Москаль?

Попри те, що призначення на посаду голови Луганської ОДА відомого волонтера з боку Петра Порошенка виглядає досить вдалим іміджевим кроком, варто прояснити для себе, хто такий Георгій Тука. Якщо говорити про офіційні дані, то відомо, що Тука народився 24 листопада 1963 року у місті Києві. Навчався на факультеті автоматизованих систем управління Київського політехнічного інституту. Працював у приватному секторі, пов'язаним з IT-технологіями. Зокрема, відомо, що у 2009-2010 роках працював керівником відділу продаж ТОВ "Ен-Ті Телеком", яка займається телекомунікаціями, з 2011 по 2012 рік був директором ТОВ "Зеніт-Телеком". На момент переходу на волонтерську стезю, за словами Туки, у нього була власна невеличка IT-компанія, яка поставляла обладнання для операторів мобільного зв'язку.

Навесні 2014 року, одразу після Майдану, разом з іншими волонтерами Тука створив волонтерську спільноту та заснував громадську організацію "Народний тил", який починав з поповнення карток мобільного зв'язку військовиків у Криму під час анексії півострову. З часом навколо них згуртувалися й інші волонтери. Об'єднання волонтерів почало забезпечувати військових всім необхідним - від одягу, камуфляжу, пічок-"буржуйок", касок, бронежилетів та індивідуальних аптечок до коліматорних та оптичних прицілів, тепловізорів, автомобілів-позашляховиків та обладнаних реанімобілів. Також спільно з іншими волонтерськими проектами Тука і його команда організовує виробництво розгрузок, підсумків, спальних мішків тощо.

Варто зазначити, що позиція щодо війни на Донбасі у Туки дуже чітка: "Ватники, я буду допомагати вашому знищенню до останнього!" 9 липня він написав у своєму блозі те, що відображає його ставлення до зазомбованих російською пропагандою людей на окупованих територіях Донбасу і Криму:

Що ми розуміємо під "відновленням контролю над своєю територією"? Точніше, адже, мова-то йде саме про територію! Ну, не хочу я жити в одній державі з людьми, які захоплено зривали українські прапори. Не хочу я жити разом з тими, хто кричав "Путін прийди!", а коли він прийшов - "За що ???"

Я не хочу жити з тими, хто привів до влади банду Януковича, і хто готовий це повторювати знову і знову! "Вони - жертва масованої пропаганди!" І що? Чому я і мої діти-внуки повинні їх тепер перевиховувати? З якого дива мої діти повинні жити поруч з тими, хто, залежно від ситуації, дістає то паспорт України, то брошурку "ЛНР"?

Я зовсім не кровожерливий чудовисько! Я не бажаю їм усім смерті! Але, я не хочу жити з цією "гирею на ногах" в одній країні. Разом з тим, я буду боротися за відновлення територіальної цілісності моєї країни! Не зрозуміло?
Я вважаю, що потрібно створювати такі умови, щоб ці люди самі добровільно приходили до висновку про неминучість переселення в "русский мир". Чи не гуманно? Аж ніяк! Якщо зараз вони йдуть вбивати українських солдатів тому, що "їм нічим годувати дітей", то, напевно, вони з радісним гиканням полетять "освоювати простори", якщо, наприклад, їм запропонувати якусь суму винагороди. Ні? Є й інші методи. Не такі гуманні.

Я не розумію, чому ми повинні брати багатомільйонні кредити для відновлення ЇХ економіки та інфраструктури ?! У нас що, зі своєю економікою все гаразд? І інфраструктура у нас прекрасна? Все це повною мірою відноситься і до Криму з його населенням.

Крім того, викликає певне здивування той факт, що Тука, як підлеглий Петра Порошенка, явно розходяться зі своїм патроном у поглядах щодо виконання мінських угод. "Я, як громадянин своєї Батьківщини, не визнаю ніяких "особливих статусів", ніяких "мирних діалогів" з вбивцями, ґвалтівниками, зрадниками і окупантами!", - заявляв він неодноразово. Вочевидь, в разі чого Туці доведеться змінювати свої погляди.

Втім, без владних зв'язків під час реалізації проектів не обійшлося. Зокрема, за підтримки та піару радника міністра внутрішніх справ Антона Геращенка було створено сайт "Миротворець" - відкриту базу всіх терористів. Щоправда, це викликало неоднозначну реакцію. Попри явно патріотичний задум експерти зазначали, що це може призвести до "отвєткі" з боку терористів. Так врешті і сталося. В результаті, донецькі бойовики опублікували на своєму сайті списки бійців добровольчих батальйонів "Шахтарськ" та "Торнадо", а пізніше - ще і полку "Азов" з адресами бійців. За допомогою відомого українофоба Анатолія Шарія спливли і особисті дані самого Георгія Туки.

Після цього за допомогою "Миротворця" відбулася провокація з появою в переддень вбивств Олександра Калашнікова та Олеся Бузини їх профілей на сайті. І хоча все говорить про те, що відбувся злам адміністратора сайту, це дало можливість регіоналці Олені Бондаренко та кремльовським ЗМІ роздмухали скандал про "серію політичних вбивств", "репресії стосовно інакодумців" та "розгул неонацистських елементів".

Втім, Тука заявив, що попри це концепція сайту після гучних вбивств мінятися не буде. "Мені все одно, де їх вбили. З приводу того, чи дозволено або не дозволено публікувати адреси - нехай люди, підозрювані в сепаратизмі і тероризмі, звертаються до суду. І якби я міг, я б надав адреси Бойко, Бондаренко, Хомутинника і іншої мерзоти, якби знав", - резюмував волонтер. Як тепер бути бійцям добровольчих загонів, значна кількість з яких - родом з Донбасу, і чиї дані опинилися в Інтернеті, Тука пояснювати не став.

Вже минулого року Тука спробував розпочати політичну кар'єру. Восени він балотувався до Верховної Ради, ставши п'ятим номером у списку партії "Україна - єдина країна" разом з журналістами Данилом Яневським та автогонщиком Олексієм Мочановим. Але партія набрала лише 0,12% голосів і про Верховну Раду політисилі довелося забути.

Втім, Тука був досить розкрученою медіа-персоною і одним з найавторитетніших волонтерів країни. І це не могло не дати свої результати. І це попри те, що Тука президента, м'яко кажучи, не жалував. "І не потрібно блеяти про те, що "під час війни влада не критикують"! З ТАКОЮ владою ми війну ніколи не виграємо! Ми програємо навіть, якщо на нас нападе Люксембург! Чим більше я дізнаюся, тим більше бажання застрелитися", - писав у лютому Тука. Варто зазначити, що це не заважало гостро критикувати і уряд на чолі з Арсенієм Яценюком, зокрема, за відсутність кроків Кабміну у напрямку співпраці з іншими країнами щодо постачання "гуманітарки". "Чи знає наша Кулявлоб, що вже сім європейських держав відмовилися від надання гуманітарної допомоги через офіційні структури уряду Яценюка та ініціюють надання цієї допомоги виключно через волонтерські організації? Сеня! Коли Вас будуть бити (а, будуть!), Я приєднаюся, навіть відстоявши довжелезну чергу бажаючих!", - писав Тука у травні.

Але українська політика - швидкоплинне явище. Вже на початку липня цього року Георгій Тука брав участь у зустрічі волонтерів з президентом, присвячених боротьбі з корупцією та контрабандою.

Результатом цих зустрічей стало створення спеціальних мобільних груп по боротьбі з контрабандою, до складу яких входять окрім волонтерів ввійшли співробітники СБУ, ДФС, МВС, прикордонної служби та військової служби правопорядку. В результаті, завдяки досить радикальним діям цих підрозділів - автомобілі контрабандистів почали "дивним чином" загорятися - волонтери відзначили серйозні збої у налагоджених схемах.

За словами близького оточення, любов Туки до гострого слівця дещо нагадує його попередника Генадія Москаля. Також Туку характеризують як хорошого орговика. Втім, чи вистачить цього, щоб керувати фронтовим регіоном - ще й без жодного досвіду державного управління - питання риторичне.

Джерело: depo.ua