Хто піде війною на "антиватний" мовний закон

Мабуть, не помилимося, коли скажемо, що цей документ в Раді заблокують

Отже, основні позиції законопроекту. Їх Depo.ua нарахував 10. Перша - в разі прийняття документу за порушення вимоги обов'язкового спілкування українською накладатимуться штрафи. Це стосується всіх державних і місцевих органів влади, сфери науки, освіти, культури, книговидання, охорони здоров'я, телекомунікацій, транспорту тощо. Штрафуватимуть і ЗМІ. Розміри штрафів різні, також передбачене повторне накладання штрафу з позбавленням права обіймати певну посаду чи займатися певною діяльністю.

Друга - з'являться Національна комісія зі стандартів державної мови, Центр української мови, термінологічний центр, мовні інспектори й уповноважений із захисту державної мови. Третя - наруга над державною мовою прирівнюється до наруги над символами держави і карається штрафом або позбавленням волі на різні терміни. Четверта - судочинство вчиняється виключно державною мовою. П'ята - видання друкованих засобів масової інформації, зареєстрованих в Україні, здійснюється державною мовою. Вона ж визначається мовою телебачення, радіомовлення, інформаційних агентств, кінопоказу.

Але за бажанням засновника друкованого ЗМІ він може видаватися у двох чи більше мовних версіях, одна з яких - державною мовою. При цьому тираж української версії має становити не менше 50% сукупного тиражу всіх мовних версій цього друкованого засобу масової інформації.

Шоста - однією з умов набуття громадянства України є володіння державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови. Сьома - мовою освітнього процесу у вищих навчальних закладах є державна мова. Застосування мов у школах і дошкільній освіті визначається Законом України "Про державну мову" та Законом України "Про права осіб, що належать до національних меншин". Те ж стосується і закладів культури.

Восьма - без володіння мовою на рівні, визначеному Національною комісією зі стандартів державної мови, неможливо буде обратися навіть сільським старостою. Дев'ята - продавець (виконавець, постачальник, власник та оператор інтернет-магазину чи каталогу та власник домену) зобов'язаний забезпечити надання всієї інформації про товар, роботу чи послугу - державною мовою. Якщо він хоче, інформація, подана державною мовою, може дублюватися іншими мовами. Десята - географічні назви та інші об'єкти топоніміки подаються державною мовою.

Пропоновані законодавчі новації ще тільки спрямовані на експертизу до парламентських комітетів, а вже активно критикуються мережевою спільнотою. Мовляв, вже колись щось подібне пропонувалося, але не пройшло, українізацію потрібно здійснювати поступово, щоб не викликати невдоволення. А авторів законопроекту називають популістами або "колективною Ларисою Ніцой", згадуючи письменницю, яка спричинила кілька гучних скандалів своєю боротьбою із засиллям "русского міра" у всіх сферах нашого життя. Також кажуть, що це закон Ківалова-Колесніченка навпаки і лякають протестами проти його "драконівських" норм.

Утім, це ми чули і коли парламент приймав квотні закони для радіостанцій, і в процесі декомунізації. Приміром, міським депутатам Кропивницького, й досі муляє слух нова назва обласного центру, а противники проспекту Бандери в Києві продовжують закидати петиціями міськадміністрацію.

Так, запропонований законопроект про державну мову передбачає внесення змін в інші закони, але це робота народних депутатів, громадян це жодним чином не торкається. Не утискається й право українців послуговуватися російською або якоюсь іншою у побуті, на вулиці чи у соцмережах. Без проблем поміняють назви на цінниках і маркування товарів й торгові мережі. Проте вже зараз можна прогнозувати: мовний законопроект необхідних голосів не набере. Але спричинить серйозні баталії, які виявлять, хто є хто.

Найгучніше проти законопроекту кричатимуть ті, кого він стосується напряму - політики, медійники і грантоїди. Частина політиків кинеться боротися за права "русскоязычных" в очікуванні аплодисментів з Кремля. Інша частина блокуватиме законопроект під гаслами на кшталт "не допустимо утисків свободи слова" або розповідатимуть, що цей закон шкідливий, бо як тоді нам реінтегрувати Донбас. Власне, від перших вони відрізняються лише псевдоліберальною риторикою. Притаманною й грантоїдам, яким цей законопроект, як бальзам на душу. Тепер вони отримають нагоду доводити грантодавцям свою необхідність звітами про уявні порушення прав людини за мовною ознакою. З їхнього середовища вийшла й частина нинішніх депутатів, які неодмінно долучаться до критики мовних новацій. А власники медіа, які у випадку прийняття законопроекту ризикують зазнати фінансових втрат, надаватимуть майданчики для усіх, хто забалакуватиме цей закон.

Це може тривати достатньо довго. І тут все залежить лише від наявності або відсутності політичної волі народних обранців, які, на жаль, і досі мислять, як їхні попередники двадцятирічної давнини: краще у мовному питанні нічого не рухати, аби чогось не сталося...