Чому Україна не може виграти інформаційну війну у росіян
На каналі Росія-1 вчора представник партії "Родіна", "українець" Ігор Марков розповідав, що в Україні хочуть заборонити Діда Мороза, бо він "русскій". На цей маразм можна було б не звертати уваги, якби не одне "але". Уже зараз ми бачимо, що проросійські сили готують контрнаступ в Україні і заново розпочинають нарощувати присутність в нашому інформпросторі. При чому абсолютно безкарно. Але, якщо проти високопосадовців існують кримінальні впровадження і залишається сподівання, що вони все ж будуть засуджені хоча б заочно, то усілякі маркови, колесніченки, царьови та дрібніші сошки на кшталт Костянтина Долгова, політолога Ростислава Іщенка чи одіозних "журналістів" Олександра Чаленка, Юрія Кота й Альони Березовської взагалі випали з поля зору українських спецслужб. Якщо когось із них і розшукують, то граючись. Той же Долгов, нагадаємо, був арештований, але за рішенням суду його випустили, бо за нього вніс завдаток Царьов. Після цього українофоб Долгов благополучно виїхав до Криму і зараз регулярно з'являється на екранах російських пропагандистських каналів. Березовська за гроші Януковича веде цілий інтернет-проект "Украина.ru", де працюють й інші "журналісти"-втікачі, Іщенко раз-по-раз пише колонки на РІА "Новости", а Чаленко нещодавно засвітився на "інавгурації" терориста Захарченка. При цьому ця братія підтримує тісні контакти з журналістами та експертами в Україні та отримує інформацію як кажуть, з перших рук.
Наші спецслужби, нажаль, повторюють помилки своїх помаранчевих попередників, які палець об палець не стукнули, аби Бакаю, Білоконю, Боделану та іншим біженцям тих часів жилося в Росії некомфортно. Їх так само розшукували у піддавки. Безкарність, як відомо, породжує рецидиви. І якщо СБУ та інші безпекові органи гальмуватимуть, отримаємо дуже сумні результати. Переляк колишніх можновладців та їх обслуги з журналістського й експертного цеху минув і ми бачимо, як всі ці охріменки, бузини та їм подібні займаються підривною діяльністю всередині країни. Складається враження, що дані особи влаштовують владу, адже виконують роль цепних собак, яких одна гілка влади нацьковує на іншу. Якщо це не так, чому тоді спецслужби не викорінюють російську агентуру.
За даними "ДС", опозиція отримала з Москви вказівку готувати інформаційне поле для реваншу. Під це створюються аналітичні структури з гарними бюджетами, купуються окремі журналісти та громадські організації. Вони настійливо закидають у суспільство думку про Майдан-3. За задумом, реванш має відбутися тоді, коли сварки у владній команді призведуть до розколу. Завдання аналітиків - зіштовхувати лобами команди Президента і Прем'єра, гіпертрофувати навіть дрібні чвари у владі. Агентів російського впливу можна легко вирахувати за їхніми словами під час ток-шоу, інтерв'ю та коментарів. А маючи величезний медіа-ресурс на кшталт "Інтера", газет "Вести" чи "Сегодня", власники та менеджмент яких не понесли навіть моральної відповідальності за свою писанину і балаканину за часів Януковича, вже до весни можливо серйозно підвищити градус недовіри громадян до влади.
Коли у владній команді піднімається питання про створення міністерства чи якогось іншого органу, який би займався інформаційною політикою, це викликає лише підозру, що хтось просто прагне сісти на бюджетні потоки. Неможливо виграти інформаційну війну у ситуації, коли самі представники влади своїми заявами і діями розхитують ситуацію в країні. Так само неможливо щось протиставити російській пропаганді, якщо у медіа-просторі країни безкарно працюють сотні інформаційних ресурсів, які ретранслюють будь-який антиукраїнський пук з Москви, які тиражують думки експертів, що є відвертими агентами впливу. Тому нинішній владі нарешті варто зрозуміти просту істину: інформаційну війну мають виграти спецслужби, а не "міністерство правди". Одним лише відключенням російських каналів чи забороною серіалів нічого не досягнеш. Ставки дуже високі, тому або СБУ зробить так, щоб російській агентурі, яка втекла і яка залишається, стало страшно навіть відкривати рота, або війну ми ганебно програємо.
