Чому справа Шеремета навряд чи буде розкрита?
Справа Шеремета, так само, як і справа Гонгадзе, має одну спільну рису: журналіст не був небезпечним для влади і він не був небезпечним для якихось впливових бізнесменів чи політиків.
За час, що минув від загибелі журналіста, ми не почули жодної серйозної версії вбивства. Більше того, навіть неофіційно, в дописах на фб чи навіть у найпродажніших зливних бачках ми не почули навіть "замовних" прізвищ потенційних винуватців. Простіше кажучи, попри деякі журналістські розслідування і навіть певні факти за нібито спостереженням за Шереметом ми не маємо мотивів. Жодного серйозного мотиву не озвучено, а тому поки повірити в те, що звіт силовиків щось дасть цікаве, - не вдається.
Насправді поки що існує лише чотири версії вбивства. Перша, яку пробували, але поки безрезультатно, нав'язати, звучить так: за вбивством стоїть попередня влада, яка чомусь боялася Шеремета. Але ця версія, попри прямі аналогії зі справою Гонгадзе, "захлинулася", перш за все, через відсутність мотиваційної частини (ну не було тут плівок Мельниченка!). І поки ми не почуємо про мотивацію, повірити в цю версію буде дуже складно. Хоча не виключено, що саме ця версія буде особливо активно розкручуватися найближчим часом.
Друга версія - Шеремета вбили задля того, щоби спробувати розхитати ситуацію і скинути Порошенка. Але і ця версія кульгає не лише через відсутність мотивації, але й через те, що далі ніхто із політичних сил не взяв цю справу собі на щит. Ні маргінальні, ні провідні політичні сили не те, що не бралися за цю справу, вони сторонилися від неї, як чорт від ладану.
Третя версія - російський слід. Протягом останніх років не раз натякалося на версію про співпрацю покійного з російськими спецслужбами. Нагадаю, що протягом останнього часу у нас, і не тільки у нас, відбулося кілька показових вбивств колишніх російських громадян, яких російські спецслужби вважали зрадниками. Ця версія завжди знаходилася на маргінесі, бо, з одного боку, влада в той час не хотіла визнавати можливі великі проколи СБУ (хоча були й великі перемоги). З іншого - вголос говорити про те, що хтось із відомих журналістів міг бути навіть колишнім працівником ФСБ, всі соромилися (боялися). Поки що все виглядає так, що ця версія залишиться наймаргінальнішою і її ніхто досліджувати не наважиться.
Нарешті, є ще одна версія - замовлення якогось політика чи бізнесмена з якихось особистих (бізнесових) міркувань. Але я повторюся: досі навіть натяків на щось подібне ми не чули.
Отже, що ми маємо в сухому залишку? Майже нічого такого, що наближало б нас до реальної відповіді на питання, а що ж реально сталося. І тому, звіт силовиків буде всього лише формальністю, яка дозволить зіграти просту двоходівку: силовики звітують, а потім їх публічно звільняють за профнепридатність.
Але після цього настане час нових силовиків. І тут може бути лише два варіанти розвитку: політичне розслідування з елементами піару або ж все буде спущено на гальмах. Вірогідність того, що ми дізнаємося правду, мізерна. Поки що це нікому не потрібно.
