Чому правоохоронці не ліквідують провокаторів при спробі втечі
Ще минулого тижня "ДС" намагалася привернути увагу СБУ до розкручування в Україні феесбешної технології "солдатські матері проти війни". Однією з виконавиць цієї брудної технології є провокаторша з Дніпропетровщини Вікторія Шилова. Розуміємо, що у відомства Валентина Наливайченка багато роботи, але ця пані й досі гастролює Україною, підбурюючи матерів і дружин наших військових до мітингів. Днями її бачили у Білій Церкві. "ДС" не закликає конкретно в цьому випадку безжально карати провокаторшу. Карати таких для початку потрібно хоча б за адміністративними статтями.
А ось у випадку, який мав місце у Комсомольську, що на Полтавщині, вирок мав би бути приведений у виконання прямо на місці. Нагадаємо, група молодиків здійснила напад на військкомат. На вимоги чергового покинути приміщення правопорушники виштовхали його на вулицю і побили, після чого чоловік з хімічними опіками обличчя та з травмами був доставлений до лікарні. В облуправлінні міліції підтвердили, що зараз вирішується (!) - всього навсього вирішується - питання про відкриття кримінального провадження за двома статтями: "Замах на злочин" і "Захоплення державних або громадських будівель чи споруд". От якби молодики увійшли до облуправління міліції і почали там бешкетувати, що б на них чекало? Правильно. Пов'язали б і добряче відлупцювали. А може ще б і застрелили особливо активного ідіота. Чому ж тоді військкомат за сьогоднішньої ситуації в країні залишається беззахисним?
І, останнє. Буквально учора одеські ЗМІ повідомили, що засуджений за сепаратизм місцевий вожак "колорадів" Антон Давидченко накивав п'ятами з України. Більш того, він пообіцяв презентувати новий рух. Звісно, що не за Одесу без "колорадів". Шевченківський райсуд Києва засудив Давидченка до 5 років позбавлення волі з випробувальним терміном 3 роки. Сепаратист начебто розкаявся прямо в залі суду. Тепер питання до Мінюсту й вищих судових органів: 1. Чому ця суддя (не назаватимемо її прізвища, хай це зробить Мінюст) не була люстрована за свої рішення проти майданівців. 2. Чи буде вона покарана за вихід на волю особливо небезпечного провокатора Давидченка. Якщо ні, то навіщо, вибачте, нам Міністерство юстиції і судова гілка влади в цілому. Це ж не перший випадок подібних судових конфузів, як висловився б один знаменитий Чуркін. Сепаратисти гуляють на свободі, жарять шашлики на Дніпрі, деякі вільно катаються у столичному метро, а не їх возять в автозаках.
Якщо влада не припинить ганебну практику цяцькання з сепаратистами, провокаторами, їхніми підбурювачами з числа політиків і високопосадовців, то все профукує. Влада хоче щоб усе було по-закону? Добре. Але є два нюанси. Перший: та сторона по закону не діє і діяти не буде. Вона б'є у спину, бо відчуває, що є такі судді, такі правоохоронці, які не образять, допоможуть. Другий: нині у народу на руках забагато зброї. Нажаль. Тому краще провокаторів і сепаратистів лишати за гратами або депортувати лишивши громадянства, власності і т.п., аніж коли судити їх, суддів-добрих самаритян, прокурорів-гандистів візьмуться народним трибуналом. Себто справедливим самосудом.
