Чому Наливайченко вирішив повторити долю Гелетея
Голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко ризикує стати наступним у списку вже звільнених чи приречених на відставку керівників центральних органів влади. Адже з часу його призначення на високу посаду минуло вже більше року, але жодна з анонсованих керівництвом СБУ масштабних справ досі не закінчена. Наприклад, від розслідування масових вбивств на Майдані в лютому 2014 року спецслужби фактично самоусунулися. Достатніх доказів для заборони Компартії, яку планували ліквідувати ще до парламентських виборів, все ще не знайдено. Не оприлюднені і докази причетності помічника президента РФ Владислава Суркова до організації розстрілу демонстрантів на Майдані. Закритою залишається обіцяна база даних терористів, а жоден з впливових "регіоналів", які могли бути причетні до організації та фінансування сепаратистського руху, не затриманий.
Натомість, команда Наливайченка несподівано виступила в ролі адвокатів Ріната Ахметова. Так, радник голови СБУ Маркіян Лубківський відзначив сьогодні на прес-конференції, що заява лідера терористичного підрозділу "Восток" Олександра Ходаковського про те, що Ахметов фінансує його батальйон, є "голослівною". І хоча представник керівництва спецслужб пообіцяв її перевірити, осад залишився.
Зрештою, вже озвучена Лубківським характеристика зізнання терориста Ходаковського вказує на те, якими будуть результати цієї перевірки. За цей рік стало очевидним, що ті, хто нібито причетні до організації та фінансування сепаратистсько-терористичного руху на Донбасі, давно виїхали до Росії. Ті ж "регіонали", які залишились - добропорядні громадяни і патріоти. Як от Рінат Ахметов, який вже все пояснив на допиті в Генпрокуратурі, Олександр Єфремов, якого відпустили під заставу і вже навряд чи знову арештують, а також повний склад фракції "Опозиційного блоку" у Верховній Раді до якої немає запитань ні в СБУ, ні в МВС, ні в Генпрокуратурі.
Натомість щодо Миколи Азарова та його соратників Олега Царьова та Володимира Олійника у СБУ, за словами Лубківського, є "беззаперечні докази" того, що вони фінансують замовні акції протестів з метою дестабілізації ситуації в Україні на Великодні свята. Але, що це за докази – також залишається таємницею. Як і те, що ж за аргументи надала команда Наливайченка в суд у позові щодо заборони Компартії України, що служителі Феміди досі не можуть бодай розпочати процес.
Найпарадоксальнішим в історії з забороною КПУ є те, що лідер цієї політичної сили і один з основних партнерів режиму Віктора Януковича в парламенті – Петро Симоненко запрошений на допит лише зараз, у квітні 2015 року. Тому і не дивно, що політик, якого спочатку обіцяли затримати, як тільки він повернеться в Україну з чергового вояжу до "загниваючої Європи", таки повертається і дозволяє собі ігнорувати повістку до слідчого кілька днів. А після того, як його все ж вдалося допитати, обіцяє притягнути керівництво СБУ до відповідальності за наклеп. І має на це повне право, адже ніяких серйозних доказів страшної терористичної діяльності КПУ спецслужби суспільству досі не повідомили. Хоча відповідні підозри публічно виголошувалися неодноразово.
Приблизно така ж ситуація склалася і з гучним розслідуванням масових вбивств на Майдані взимку минулого року, в якій основним підозрюваним в керуванні снайперами з ФСБ, за версією Валентина Наливайченка, виступає помічник Владіміра Путіна Владислав Сурков. З часу оприлюднення відповідних звинувачень минуло два місяці, але за цей час СБУ не змогла навести своїм співгромадянам хоча б якісь підтвердження того, що це не просто легенда, яка гармонійно вписується в інформаційну війну проти Росії. І не дивно, тому що, як випливає зі звіту Міжнародної дорадчої групи (МДГ) при Раді Європи, СБУ взагалі не займалася розслідуванням справ щодо трагічних подій на Майдані. Відповідно до цього звіту, команда Наливайченка вела "чотии провадження, які стосувалися проявів сепаратизму, дій, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, та державної зради".
Не менш цікава історія вийшла і з базою даних терористів. Її створення і оприлюднення керівництво СБУ афішувало ще в січні. Хоча, з іншого боку, нічого оригінального в цьому проекті немає. Адже, в структурі вітчизняних спецслужб, як відомо, ведуться різні бази даних, в тому числі і всіх підозрюваних в посяганні на національну безпеку, по замовчуванню. Це одна з головних особливостей роботи всіх правоохоронних структур. Тим не менше, досі така база не оприлюднена. А всі затримані диверсанти, терористи та організатори сепаратистських акцій чомусь і досі фігурують у зведеннях СБУ з закритими обличчями? Чому? Адже пояснення на кшталт "діє презумпція невинуватості" в даному випадку не підходить, оскільки затримані прямо називаються злочинцями і в більшості випадків вказуються їх прізвища, імена та по батькові.
В сумі всі ці незавершені, але гучно розрекламовані проекти Валентина Наливайченка замість створення позитивного враження про роботу спецслужб, дають переважно негативний ефект. Адже як можна вірити СБУ, яка розкидається звинуваченнями наліво і направо, але не доводить навіть найбільш гучні справи до успішного судового вироку. Тому, з часом авторитет спецслужб, довіра до яких в суспільстві підчас війни суттєво виросла, буде нівелюватися. І відповідати за це доведеться голові СБУ Валентину Наливайченко. Як свого часу за провали в керівництві армією довелося відповідати його колезі Велерію Гелетею.