Чому Меркель не хоче вводити санкції проти Росії
Головна причина, чому Євросоюз зараз не може посилити санкції - відсутність консенсусу з цього питання серед країн - членів ЄС. Відень, Гельсінкі, Будапешт, Братислава, Софія, Прага й Афіни - це морально нестійкі ланки у нинішній політиці Європейського союзу, тому варто очікувати, що хтось із них таки проти санкцій виступить. Чим дуже порадує Кремль, завданням якого залишається розвал єдності в ЄС. Замість економічних санкцій в Європі пропонують застосувати персональні санкції. Питання - до кого, адже РФ офіційно вибори в "ДНР" і "ЛНР" не визнала. Тобто, формально з росіян під санкції може потрапити лише неадекват Пореченков. Що ж до інших кандидатів, то, нажаль, санкційні списки розширять за рахунок діячів на кшталт керівниці адміністрації "ЛНР" Ольги Тараш (вона ж, "волшебная космическаякися"). Інші вже давно нев'їздні і їм від того ні холодно, ні тепло.
В Росії з подібних санкцій знову посміються і в чомусь матимуть рацію. Адже Берлін і Брюссель й далі продовжують політику умиротворення Путіна, демонструючи політичну підтримку Україні але й залишаючи шпарину для перемовин з Москвою. Так Європа поводила себе до збитого росіянами "Боїнга". Та трагедія розбудила європейців і під тиском громадської думки заворушилися й європолітики. Проте не все так погано як здається нам, і не все так безкарно, як хочуть показати російські ЗМІ. Недарма знову зайшла мова про Мінськ-2. Про негативи від нього "ДС" вже писала. Але, схоже, в Європі схильні бачити у новому переговорному процесі й позитив. Якщо Росія офіційно стане гарантом нових мінських перемовин та виконання їхніх умов. Через небезпеку розростання конфлікту, в європейських столицях згодні на замороження ситуації на сході України в нинішніх межах, але розуміють, що гарантувати це може лише РФ. Із захарченками, плотницькими чи іншими терористами ніяких перегорів вести не збираються. Меркель намагається дати сигнал Путіну, що посилення санкцій колись стане можливим (хай і зі скрипом), якщо він не зупинить свій агресивний тиск. Тобто, ЄС залишає економічні заборони на існуючому рівні, а Путін гарантує, що окупований анклав перестає бути зоною постійної нестабільності і російські війська відходять від українських кордонів.
Що буде робити тепер Путін? Грати на нервах в Америки і Європи. Його мета - розсварити їх, розсварити країни ЄС, посіяти серед європейців тривогу за власне благополуччя в разі продовження підтримки України. Для того, власне, російські літаки і кораблі порушують територіальний простір країн НАТО. Це робиться тільки з однією метою - інстинкт самозбереження має у європейців переважити ту систему демократичних цінностей, на яких вони виховувалися. Тварний страх німців, французів, данців чи шведів, ось що потрібно Путіну. Скупчення російсько-терористичних військ на Донбасі та на кордонах - це також гра на нервах. Й українців, і Заходу.
Нині україно-російський конфлікт чергове дійшов до межі, за якою масштабна війна. Сьогодні відбудеться екстрена зустріч у Радбезі ООН, де Чуркін знову гратиме роль Іванушки-дурачка. Найближчі дні буде багато заяв з усіх сторін. Хоча й так зрозуміло: ЄС умиротворюватиме Путіна за описаною вище схемою, Путін робитиме вигляд, що йому глибоко плювати на Меркель та Європу, Обама буде змушений діяти різко, бо в Конгресі й Сенаті має величезну опозицію, яка лише чекає від нього чергової помилки. Що робитиме Україна? Нам іншого варіанту, як Мінськ-2 не залишають. Але на нього можна погоджуватися лише за умови, коли РФ гарантує, що припне своїх скажених собак з Донецька і Луганська. Поки що Путін робить вигляд, що він тут ні до чого, бо розуміє - допоки захід не завдасть потужного санкційного удару по російських держкорпораціях, поки не відключить банки від системи SWIFT чи хоча б не визнає "ДНР" і "ЛНР" терористичними організаціями, що матиме серйозні наслідки для країн, які підтримують терористів - він може безкарно розбишакувати.
Політика пряника і батога щодо Кремля не дає результатів. Аби принизити Меркель і Ко Путін може вдатися до прямої інтервенції під виглядом "наступу армії Новоросії". Як на це реагуватиме Захід, окрім занепокоєння? Схоже, з мрійливого сну європолітики виходять лише після трагедій, подібних до збитого пасажирського літака. В цьому наша біда і в цьому путінське щастя...