Чому ліквідація Печерського суду не врятує вітчизняну Феміду
Учора в Верховній Раді з"явилося два проекти постанови з пропозицією ліквідувати Печерський районний та Окружний адміністративний суди Києва. На перший погляд така ініціатива цілком справедлива, зважаючи на масштабний негатив, який в останні роки тягнеться довгим шлейфом за цими двома судами. Це стосується, зокрема, резонансних процесів проти Юлії Тимошенко та Юрія Луценка, а також заборони проведення мітингів в центрі столиці під час Євромайдану. Зараз Окружний адміністративний суд Києва веде справу "регіонала" Олексадра Єфремова і тим, як це відбувається, незадоволена Генпрокуратура. Але така операція, якщо вона буде проведена, точно не вирішить системних проблем судової гілки влади. Відтак, пропозиція по розформуванню одразу двох столичних судів є банальною підміною понять з елементами дешевого піару, який має прикрити відсутність реальних реформ.
Цікаво, що авторство такої ініціативи можна назвати колективним. Безпосереднім розробником відповідних проектів постанов для подачі в парламент виступив колишній адвокат Юлії Тимошенко, а нині депутат Ради Сергій Власенко. Однак, раніше таку ж пропозицію висловлювали і інші впливові політики. Наприклад, глава МВС Арсен Аваков. Тобто, в цілому цю ідею можна назвати популярною серед представників діючої влади. Однак, такий підхід нагадує анекдотичну ситуацію з тієї серії, коли пропонують лікувати зламану руку методом її ампутації. Адже, що таке Печерський, чи Окружний адміністративний, суд Києва? Це орган правосуддя, склад якого формувався в умовах тотальної корумпованості вітчизняної третьої гілки влади. Тобто, більшість суддів цих установ, швидше за все, отримали свої посади або за кругленьку суму, яку потрібно "відбити", або завдяки родинним чи дружнім зв'язкам, що теж накладає на них певні фінансові зобов'язання.
Але чим ці суди принципово відрізняються від усіх інших? За великим рахунком – нічим, за винятком спеціалізації та можливостей для "заробітку". І за минулий післяреволюційний рік в цій сфері нічого принципово не змінилося. Про це, зокрема, свідчать і результати опитування громадян, проведеного Центром Разумкова в грудні 2014 року. Так, 80,6% респондентів заявили, що не довіряють вітчизняним судам, а частково довіряють лише 8,7%. Ще раніше Центр проводив опитування щодо охоплення різних органів влади корупцією і тут судді також опинилися на "лідерських" позиціях – 83,4% вважають, що в третій гілці влади все просякнуто корупцією. Тобто, ліквідація Печерського та Окружного адміністративного судів Києва точно нічого не вирішить, оскільки завтра так само справу з Єфремовим тягнутиме якийсь інший суд столиці - Шевченківський, Святошинський чи Дарницький. Але саме в цьому контексті важливо додати ще одну цікаву деталь.
Є свідчення того, що саме Генпрокуратура попросила Окружний адміністративний суд прийняти рішення на вибір: утримувати Єфремова і далі під вартою чи випустити під заставу. Хоча, за звичай прокурори вимагають саме утримання під вартою, а вже самі судді, опираючись на ті чи інші норми закону та обставини справи можуть замінити арешт заставою. В цьому ж випадку ГПУ суттєво спростила вибір служителів Феміди, за що тих тепер вимагають розформувати, а про відповідну ініціативу Генпрокуратури, чомусь, ніхто не згадує. Так само нікого не цікавить той факт, що в головному – Конституційному суді досі засідають ті, хто приймав рішення про відміну політичної реформи 2004 року після обрання Віктора Януковича президентом, що дозволило йому узурпувати владу. Можливо варто ліквідувати ще й Конституційний суд?
Абсурдність такого роду ініціатив очевидна зважаючи ще й на те, що за рік після повалення режиму Януковича досі не проведено комплексної судової реформи. Крім того, протягом року так і не вдалося запустити роботу головного органу в судовій системі, який відповідає тут за всю кадрову політику – Вищу раду юстиції. З 15 мінімально необхідних для кворуму членів ВРЮ зараз працюють тільки 7. І що цікаво, досі не делегувала в цей контролюючий орган своїх трьох кандидатів Верховна Рада, через яку зараз і намагаються протягнути ініціативу щодо ліквідації двох скандальних столичних судів.
Тому в Україні зараз об"єктивно не існує можливостей для того, щоб притягнути того чи іншого корумпованого чи просто некомпетентного суддю навіть до дисциплінарної відповідальності. Відтак, вся ця історія виглядає не більше, ніж інформаційною завісою, яка має прикрити бездіяльність в реформуванні та зволіканні з системним очищенням всього суддівського корпусу України. А без цього адресні і показові каральні акції не дадуть ніякого результату.
