Чому голова ВСУ знущається з люстрації
Сьогодні прес-служба Верховного Суду України відрапортувала про результати люстраційної перевірки, яку успішно пройшли голова Суду Ярослав Романюк та ще 14 його колег. На перший погляд така новина не містить нічого цікавого і вже стала звичним повідомленням, які видають "за результатами перевірки" різні органи влади протягом останніх місяців. Однак, у випадку ВСУ це не зовсім так, адже за законом "Про очищення влади" посада керівника цього судового відомства не входить в перелік тих, які підлягають перевірці. Відтак урочисте повідомлення ВСУ про те, що Романюк пройшов люстраційний екзамен є банальним знущанням з усього процесу очищення влади. А особливої вишуканості такому судовому сарказму додає ще й той факт, що вже 16 квітня Конституційний Суд почне перевірку закону "Про очищення влади" на відповідність Конституції.
Особливий імунітет, що дозволяє Ярославу Романюку, який, нагадаємо, керує ВСУ з 2011 року (в 2011-2013 рр. займав посаду першого заступника голови), уникнути процедури люстрації, прописаний в 2 і 3 статтях закону "Про очищення влади". Документ прямим текстом виключає посаду керівника ВСУ, який за сумісництвом є членом Вищої ради юстиції, з переліку тих, хто зобов"язаний пройти спеціальну перевірку. Іншими словами, Романюка цей закон не стосується взагалі. Тим не менше, він показово імітував проходження люстраційного екзамену, після чого заявив, що склав його на відмінно і може продовжувати виконувати свої обо"язки. На практиці це дійство, очевидно, виглядало так: голова ВСУ відкрив згаданий закон перед своїми підлеглими, перечитав кілька перших статей, закрив його і привітав себе з успішним проходженням спеціальної перевірки.
Тобто по факту таку акцію Ярослава Романюка можна назвати знущанням з люстрації, як такої. Власне, цим він почав займатися одразу після того, як закон "Про очищення влади" вступив в дію наприкінці минулого року. Тоді голова ВСУ скликав пленум, на якому було прийнято рішення оскаржити згаданий закон в Конституційному Суді, що й було зроблено. Однак, Романюк не став чекати вердикту більш авторитетних колег і одразу сам дав оцінку люстрації, заявивши, що він не відповідає цілій низці статей Основного закону і потребує, як мінімум доопрацювання, а ще краще – скасування взагалі. При цьому Ярослав Романюк публічно виправдовував суддів, які приймали звинувачувальні вироки щодо учасників акцій протесту Євромайдану.
Цинізм керівництва ВСУ цілком зрозумілий. Адже вже післязавтра позов пленуму Суду щодо визнання неконституційним закону "Про очищення влади" почне розглядати Конституційний Суд. А арбітри цього судового органу влади вже заявили, що на них чиниться тиск у цій справі і закликали владу захистити їх від такого неподобства. Зокрема, тиском судді назвали запланований на 16 квітня пікет проти скасування закону про люстрацію. Але при цьому служителі Феміди з КС забули згадати, що пікет був ініційований після того, як стало відомо, що СБУ відкрила кримінальне провадження за ч.2 ст. 364 Кримінального кодексу ("зловживання владою та службовим становищем") по відношенню до суддів КС. Йдеться про відміну політичної реформи з подачі команди Віктора Януковича у жовтні 2010 році. Нагадаємо, що саме це рішення КС дозволило колишньому президенту узурпувати владу, що в результаті призвело до масових вбивств на Майдані, анексії Криму та початку війни на Донбасі. І, хоча очевидно, що тоді судді з Жилянської скасовували політичну реформу під тиском адміністрації Януковича, ніхто з них про це не заявив публічно.
Власне, той факт, що і керівництво ВСУ, і КС жаліється на тиск, свідчить про те, що ніякого тиску насправді немає. Ці люди, руками яких створювався авторитарний режим, банально захищають свої посади, які приносили їм раніше, а напевне приносять і досі, значні матеріальні дивіденди. А те, що вони дозволяють собі відкрито знущатися з люстрації, говорить про те, що повноцінна люстрація ще не починалася. Потрібен новий закон, який не можна буде оскаржити в КС і принципово новий підхід до очищення влади, який стане лише супутником комплексних реформ, в тому числі і в судовій гілці влади, а не ілюзією панацеї від всіх бід, від якої на практиці не буде жодної користі.
