Чому Генпрокуратура найбільше опирається люстрації
Службова вертикаль Генеральної прокуратури чи не найактивніше стопорить процес проведення люстрації в країні. Так, спочатку закон "Про очищення влади", яким і регулюється перевірка та звільнення недобросовісних чиновників, розкритикував заступник керівника ГПУ і колишній суддя Олег Бачун. Пізніше, з подачі тієї ж таки Генпрокуратури, Верховний Суд вніс подання до Конституційного Суду з проханням дати свою оцінку згаданому закону. А вже вчора сам глава ГПУ Віталій Ярема заявив, що вважає люстрацію неконституційною. Хоча, перелік його повноважень не передбачає оцінювання вже діючих законів.
"ДС" бачить три основні версії, які пояснюють таку сміливість прокуратури у відстоюванні прав своїх співробітників, які через люстрацію ризикують масово поповнити ряди безробітних. По-перше, це впевненість у своїй правоті самих прокурорів. Приклад звільненого на днях заступника Генпрокурора Миколи Голомші, який вже подав позов до суду для відновлення на посаді, це лише підтверджує. Отже колишній чиновник впевнений в тому, що йому вдасться оминути лавину "очищення влади". Власне, про недосконалість закону говорили раніше і незалежні експерти. Мовляв, документ був спеціально прийнятий в редакції, яка порушує принцип презумпції невинності, що може стати рятівним кругом для більшості корупціонерів та казнокрадів.
Але тоді виникає закономірне питання до того ж таки Віталія Яреми: чому він не вносив свої пропозиції до цього закону, коли він проходив перше та друге читання, щоб удосконалити його текст і унеможливити маніпуляції? Очевидно тому, що чинному Генпрокурору - не до люстрації. Саме тому досі немає жодного гучного процесу над представниками влади Віктора Януковича.
По-друге, прокурори можуть сподіватися, що і цього разу, незважаючи на перемогу "Революції гідності", річниця початку якої припадає на 21 листопада, їх банально пронесе. Як це було в 2004-2005 році та після кожної зміни влади. Адже, поки що за всю 23-літню новітню історію України та кілька спроб проведення різних реформ у правоохоронних органах, основна маса прокурорів, а в першу чергу найбільш одіозні представники цієї касти, залишалися недоторканими. А враховуючи ціну питання (а це десятки і сотні тисяч доларів корупційних прибутків), – опір новій спробі люстрації вартує потрачених зусиль та нервів.
По-третє, не виключено, що прокурорська вертикаль отримала, чи їй здалось, що отримала, сигнал від перших осіб з виконавчої та законодавчій влади, що насправді ніякого "очищення" не буде. Іншими словами, система і надалі зацікавлена в послугах саме таких прокурорів, а не людей з новим баченням розвитку країни. Тоді зрозуміло, чому чисельна армія вертикалі ГПУ не поспішає проходити перевірки та подавати заяви на звільнення. І якщо їхні очікування вірні, то перспективи у ініціативи очищення влади насправді дуже примарні.
Так це, чи ні, покажуть перші дні роботи новообраної Верховної Ради, яка може оперативно підправити недосконалий закон, а президент – підписати його та відправити до друку в "Голос України".
