10 запитань до законопроектів про особливий статус Донбасу

У ЗМІ з'явилися чорновики законопроектів про недопущення переслідування та покарання осіб-учасників подій на території Донецької та Луганської областей та про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей. "ДС" вирішила проаналізувати, чи мають ці документи шанс на проходження у парламенті.

1. Чому на три роки?

Президент Петро Порошенко пропонує запровадити особливий порядок самоврядування в Донецькій і Луганській областях на три роки. Стільки часу знадобилося Хорватії для ліквідації сепаратистського утворення Сербська Країна (існувало з 1991 по 1994 рр.). Але Україна знаходиться в іншій ситуації, бо "ДНР" та "ЛНР" підтримує не економічно слабка Сербія, а військово потужна й агресивна Росія. Тому перенести досвід Загреба на наші реалії неможливо. Звідси висновок: запровадження особливого порядку для захопленого терористами анклаву це ніщо інше як відкладені ризики. Вочевидь, йти таким шляхом від Києва вимагає Захід, який сьогодні не готовий ще більш поглиблювати санкції проти Кремля, особливо в плані енергетики. Три роки паузи в україно-російському конфлікті дає можливість країнам ЄС вирішити проблеми з диверсифікацією поставок вуглеводнів. Якщо, звісно, в Берліні та Брюсселі це захочуть робити.

2. Навіщо консервується мародерство й бєспрєдєл?

Вибори органів місцевого самоврядування в анклаві призначаються на 9 листопада, повноваження депутатів місцевих рад і посадових осіб, обраних на позачергових виборах, не можуть бути достроково припинені. Простіше кажучи, навіть якщо "ДНР" й "ЛНР" погодяться виконувати пункти цього закону, в місцевих органах влади будуть виключно губарєви, захарченки, плотницькі та їм подібна наволоч. Українські партії зі зрозумілих причин до виборів допущені не будуть. Хіба комуністи. Дехто з президентської команди пояснює, що ці вибори необхідні, аби Київ отримав більш-менш переговороздатних людей з боку самопроголошених "республік". Але т.ч. Україна йде на замороження конфлікту власними ж руками. Бо переговори з обраними "діячами" можна вести усі три роки. Причому це будуть переговори ні про що. І саме найгірше: подано сигнал громадянам України, які нині перебувають на окупованих терористами територіях, що "ДНР" та "ЛНР", якби вони не називалися, - це назавжди. Бо узаконені терористи тепер матимуть навіть свою "народну міліцію".      

Ще один момент: своїх "депутатів" анклав обиратиме за кошти українських платників податків. Це взагалі не лізе ні в які ворота.

3. Кого засудять за тероризм?

Законопроекти передбачають недопущення кримінального переслідування, притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності, покарання учасників подій на території Донецької, Луганської областей та дискримінації, переслідування та притягнення до відповідальності осіб з приводу подій, що мали місце у східних регіонах. Дія цього закону не поширюється на осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні важких злочинів, а також причетних до падіння малайзійського літака та тих, хто заважав розслідуванню цієї трагедії. Питання про застосування вирішує суд. І тут же - законом запроваджується особливий порядок призначення керівників органів прокуратури і судів, який передбачає участь органів місцевого самоврядування у вирішенні цих питань. Тобто, закони вступають у повну суперечність.

З цього випливає логічний висновок: терористів, а також осіб, які закликали до сепаратизму, які ініціювали та проводили референдум про "незалежність" двох східних областей амністують. Повністю. Бо прокурори і судді, призначені за участю органів місцевого самоврядування, це, власне, і будуть ті ж особи, які мали б бути притягнені до кримінальної відповідальності. Тобто ми маємо не лише ганебну амністію, але й консервуємо бандитську систему "правосуддя" в цьому анклаві.

4. Чи здадуть терористи зброю?

Амністія пошириться на тих осіб, які протягом місяця з моменту набрання чинності закону здадуть зброю, вибухівку, відпустять заручників і звільнять адмінспоруди. Не здадуть і не звільнять. По-перше, в межах терористичного анклаву накопичено стільки зброї, що проконтролювати її рух неможливо. Хто вилучатиме зброю, кому її здаватимуть? Куди дівати російську зброю і техніку? Міліції там немає, представників української влади не ці території не допустять. То ж відмова від мілітарності в "ДНР" і "ЛНР" - це фантастика. По-друге, бандити контролюють всі адмінбудівлі. І виходити звідти вони не будуть. То ж, говорити про виконання терористами цих вимог закону сенсу немає. Перш за все тому, що українських законів вони не визнають. По-третє, Україна не контролює увесь кордон з Росією. То ж про яку здачу зброї можна вести мову...

5.  Що буде з українською мовою?

Держава гарантує право використання російської або будь-якої іншої мови у суспільному та приватному житті, вивчення і підтримки російської та будь-якої іншої мови, їх вільний розвиток і рівноправність. Це звичайний популізм, бо використання на Донбасі російської мови як регіональної узаконений ще мовним законом Ківалова-Колесніченка. У той же час повторне узаконення російської мови призведе до повної ліквідації українських шкіл в анклаві, до викорінення державної мови з побуту і переслідування україномовних патріотів.

6. Чому Київ має годувати вбивць?

Законом передбачається підписання угоди щодо економічного, соціального та культурного розвитку окремих районів. У Держбюджеті України щороку передбачаються видатки, що спрямовуються на державну підтримку соціально-економічного розвитку окремих районів.

Простіше кажучи, Україна продовжує годувати Донбас. Який не платитиме податки до державного бюджету України. В законопроекті про відрахування податків до держскарбниці ні слова. Тобто, кожен громадянин нашої країни буде змушений відривати від себе, від своєї родини значні суми, які підуть на умиротворення донецьких і луганських бандюків. Які - і тут немає сумніву - щоразу викручуватимуть Києву руки, вимагаючи все більших і більших витрат. Це абсурд! Виходить, що родини загиблих і поранених бійців АТО тепер ще й платитимуть вбивцям.

7. Навіщо багато літер про високі технології та інвестиції?

У ст.7 йде мова проте, що Кабмін має затвердити цільову програму розвитку "окремих районів". Там і про високі технології, і про екологічні продукти, і про інвестиції, і про нові робочі місця. Нічого з цього виконано не буде до тих пір, поки конфлікт перебуватиме у замороженому вигляді. До того ж, виникає логічне запитання: навіщо західні санкції проти бандюків з "ДНР" і "ЛНР", якщо Україна їх легітимізує. Та ще й закликає інвесторів вкладати кошти у розвиток цих кримінальних утворень.

8. Що таке транскордонне співробітництво?

По суті, законопроект узаконює пряме втручання Росії у справи "окремих районів". "ДНР" та "ЛНР" і сьогодні кроку не роблять без відмашки з Москви. А в разі прийняття законопроекту ці території "доїтимуть" Київ, а політичні зносини у них будуть з Росією. Вибачте, але це навіть не придністровський варіант, а набагато гірше. Це нагадує анекдот про бомжа, якого заради експерименту поселили у багату квартиру, дали йому грошей і навіть домашню прибиральницю. Бомж за деякий час олюднився і почав входити в роль хазяїна. Він ходив слідком за прибиральницею і тикав пальцем, де вона пилючку не витерла. Так само пальцем Києву тикатимуть і з Донецька.

9. Чому законопроект з'явився без громадського обговорення?

Мінські протоколи були підписані 5 вересня. Тобто у Президента було 10 днів, аби отримати згоду українського суспільства на ці дивні законопроекти. Для цього, принаймні, варто було їх обговорити з донецькими і луганськими елітами, які повтікали зі своєї батьківщини, і головне - з проукраїнськими переселенцями зі сходу. Десятки тисяч проукраїнських мешканців Донбасу були змушені покинути свої домівки, свій бізнес і втікати від бандитів та російських терористів. Ще тисячі патріотів залишилися на окупованих територіях і щоденно ризикують життям. Тепер виходить, що Україна, якій вони повірили і від якої чекають допомоги, каже: ми заморожуємо конфлікт. Тобто, повернутися додому ці люди не зможуть. Принаймні найближчі три роки.

10. Хто голосуватиме за ці законопроекти?

У передвиборчий період законопроекти у запропонованому вигляді підтримають лише політичні самогубці і "регіонали". Якщо, звісно, учасники виборів не планують вторгувати собі щось за підтримку. Наприклад, прохідні мажоритарні округи чи угоду про взаємонепоборювання. Але це не що інше, як політична корупція.