Як сільське господарство може стати гарантом безпеки України

Україна переживає серйозну економічну кризу. Минулого року падіння валового внутрішнього продукту склало 6,8%. Цього року НБУ прогнозує падіння ВВП до 7,5% при інфляції 30%. Через війну на Донбасі обвалився експорт продукції машинобудування, металургії. У січні-лютому цього року порівняно з аналогічним періодом минулого року валютна виручка від експорту чорних металів скоротилася майже на 40%. У лютому 2014 гору виплавка сталі на металургійних підприємствах України зменшилася на 33,2% порівняно з показниками минулого року.

А ось сільське господарство - чи не єдина галузь української економіки, яка в умовах війни показала невелике зростання - на 2,8% у 2014 році. Експорт продукції агропромислового комплексу в минулому році склав $16,67 млрд. - це майже третина від загального обсягу експорту товарів ($53,91 млрд.). У нинішніх умовах АПК може стати локомотивом, який витягне країну з кризи, забезпечивши надходження валюти від експорту продукції. Крім того, саме сільське господарство може "збити" градус соціальної напруги в суспільстві, надавши роботу тисячам українців. Про перспективи розвитку агропромислового комплексу країни "ДС" поговорила з заступником генерального директора компанії UkrLandFarming Ігорем Петрашко.

"ДС". Конкуренція на світовому продовольчому ринку досить висока. Як уряд може допомогти українським аграріям завоювати нові ринки збуту продукції?

І. П. Продовольство зараз є дуже затребуваним ресурсом у світі, так само як вода та енергоресурси. Ми можемо бути конкурентоздатними на світовому ринку продовольства, тому що небагато країн світу можуть збільшити виробництво аграрної продукції. Це Україна, Сполучені Штати, Бразилія та Аргентина. У нас є природні конкурентні переваги для того, щоб виходити на зовнішні ринки. Наш аграрний сектор має величезний експортний потенціал. Наприклад, виробництво зернових зараз становить 60 млн. тонн на рік, ми можемо його збільшити до 120-150 млн. тонн на рік.

Щоб українські аграрії могли вийти на нові зовнішні ринки, потрібна допомога уряду. Перш за все, необхідно створити режим максимального сприяння галузі всередині України. Але держава постійно лякає аграріїв та інвесторів змінами правил гри. Зараз установлено досить компромісний варіант оподаткування аграрного сектору. Але кожен рік сільгоспвиробники гадають - скасують спеціальний режим чи ні, будуть субсидії чи ні. Треба щоб уряд визначив: три роки, скажімо, правила роботи в аграрному секторі не змінюватимуться. Якщо не буде нормальних, усталених правил роботи в агропромисловому секторі, які сприятимуть залученню інвестицій, ніякого зростання обсягу виробництва та відповідно - експорту не буде. 

"ДС". Які країни найбільш перспективні для українського аграрного експорту?  

І. П.

Можна виділити дві групи імпортерів нашої продукції. Перша - це країни, де зростає кількість населення і, відповідно, збільшуються обсяги споживання продуктів харчування. Друга - країни, які динамічно розвиваються, де з покращенням добробуту людей змінюється структура споживання їжі. Скажімо, в Китаї зараз не спостерігається суттєвого зростання кількості населення, проте активно відбувається урбанізація, є невелике зменшення виробництва сільськогосподарської продукції. Перспективними для співпраці є країни Близького Сходу, які не мають природних умов для вирощування аграрної продукції. Потенціал має також аграрний експорт в країни Африки. На мою думку, Україна має сконцентруватися на кількох напрямках. Це Близький Схід, певні країни Європи, Північна Африка та країни Азії, у першу чергу, - Китай. Цікавий для нас ринок Японії. З одного боку, він насичений, але, враховуючи якість нашої продукції,  ми можемо поборотися з іншими країнами-експортерами. 

"ДС". Що може завадити просуванню продукції українського сільського господарства на зовнішні ринки?

І. П. Перш за все, внутрішні чинники. Наші аграрні підприємства мають бути впевнені, що вони зможуть працювати без різних неприємних "сюрпризів", ми не повинні навіть теоретично обговорювати такі питання, як зміна податкового режиму, введення якихось податків на експорт продукції, квотування тощо. Компанії мають знати - якщо вони виробили продукцію, вони зможуть нею вільно розпоряджатися. Тоді вони почнуть працювати з зовнішніми контрагентами і зможуть гарантувати обсяги експорту.

Велику шкоду агропромисловому сектору завдала валютна політика НБУ. Наслідки цього катастрофічні, ми вже їх відчуваємо. Експортери зараз обкладені так званим прихованим податком на експорт. Коли компанії постачають за кордон будь-яку продукцію, вони мають продавати валютну виручку по курсу НБУ - 22-23 грн. за долар. Далі ми проводимо посівну кампанію, закуповуємо паливно-мастильні матеріали, добрива, засоби захисту рослин тощо. Ми купуємо це за гривні в імпортерів. Але імпортери не можуть придбати валюту по 22-23 грн. за долар, вони купують її на 10-20% дорожче, ніж офіційний курс НБУ. Коли ми купуємо, скажімо, пальне, ми платимо по курсу імпортерів. Тобто, нинішня валютна політика Нацбанку може стати суттєвим гальмом розвитку аграрного сектору. Курс між покупкою і продажем валюти має бути 20 копійок, а не 3 гривні. 

"ДС". Україна зараз робить ставку на співпрацю з ЄС і США. На вашу думку, чи не варто українській дипломатії звернути увагу на інші країни, зокрема Близького Сходу та Азії?

І. П. Україна має працювати з усіма країнами, не треба концентруватися на одному чи двох напрямках. Перспективним для нас, у першу чергу, є ринок Китаю, потім йдуть Європа та США. Є величезні можливості доля збільшення експорту нашої продукції у Китай, в Європі ми можемо потіснити конкурентів, у тому числі з Азії.

"ДС". Чому ці країни мають бути зацікавлені в стабілізації ситуації в Україні?

І. П.

Аргументів є декілька. Єврейські країни зацікавлені в тому, щоб мати на своїх східних кордонах стабільного партнера, а не країну, яку "розривають" економічна криза та війна з Росією. Якщо говорити більш глобально, то на державному рівні Європа, США та Китай розуміють свою відповідальність за продовольчу безпеку у світі. Навіть якщо країни ЄС та США повністю забезпечені аграрної продукцією, вони усвідомлюють, що продовольча безпека країн Близького Сходу, Африки, Китаю є важливою для світової спільноти. Якщо Україні вдасться закріпитися як ключовий експортер аграрної продукції на зовнішніх ринках, вона стане країною, яка забезпечує продовольчу стабільність в багатьох регіонах світу. Китаю, Індії, Саудівській Аравії та іншим країнам стануть не вигідні будь-які конфлікти в Україні, тому вони робитимуть на міжнародному рівні все можливе для того, щоб в нашій країні була збережена стабільність. Наша аграрна галузь може стати гарантом безпеки України. 

"ДС". Як Ви оцінюєте перспективи надходження інвестицій в аграрний сектор?

І. П. Тут багато залежить від режиму сприяння аграрному сектору на рівні держави та терміну закінчення військових дій на Донбасі. Тут треба розглядати не лише зовнішні інвестиції, а й внутрішні, які є ще більш важливими. Українські компанії мають ресурси, котрі вони можуть або вкласти в розвиток галузі, або притримати до кращих часів. Зовнішній інвестор прийде лише тоді, коли є внутрішній інвестор. Але на даний момент українські компанії не готові вкладати гроші в інвестиційні проекті в аграрній галузі.

"ДС". Чи відчуваєте Ви реформи в країні?

І. П. Найбільший негативний чинник для аграрного сектору - це проблема з стабільністю валюти. Тому що це впливає на всю нашу діяльність - зростають затрати,  ми не можемо нічого планувати. Відверто кажучи, якщо б не було нестабільності на валютному ринку, можна  було б сказати, що є позитивні зміни - зменшилася кількість регуляторних обмежень і перевірок у господарській діяльності.  

 "ДС". В Україні за підсумками 2014 рівень безробіття склав 9,7% від працездатного населення. За прогнозами Міжнародної організації праці, до кінця рівень безробіття може досягти 20%. Чи може сільське господарство допомогти подолати кризу на ринку праці?

І. П. Традиційно в аграрному сектору працювала чи не найбільша кількість населення України. Сьогодні саме сільське господарство здатне надати робочі місця багатьом українцям. Йдеться не лише про низькокваліфіковану працю, галузі потрібні агрономи, інженери, які вміють працювати із західною технікою, лаборанти та інші спеціалісти. Приплив робочої сили у села та невеликі містечка сприятиме розвитку інфраструктури, малого бізнесу, соціальної сфери. 

"ДС". Для того, щоб безробітні з міст поїхали в села, їм потрібно надати житло. Як вирішити це питання?

І. П. Зрозуміло, що держава не зможе забезпечити цих людей житлом. Але якщо вони отримуватимуть достойну заробітну плату, матимуть можливість взяти дешеві кредити, вони зможуть купити або збудувати собі житло. Саме так робиться в багатьох країнах світу.