Основа основ. Чому конституція зробила поляків багатими, а українців бідними
Поляки традиційно тішаться найстарішою конституцією сучасного типу, котру ухвалили ще 3 травня 1791 року, найраніше в Європі і першими по Сполучених Штатах Америки. Українці звісно з цим не погодяться і тут же прокашлявшись і почухавши потилицю, скажуть, а Пилип Орлик, ще в 1710 році прийняв дуже славного документа! Тут ми сперечатися не будемо, залишимо справу справжнім патріотам, але відзначимо що обидві славні конституції вже не діють, а просто є гарними історичними пам'ятками. Ну і ще одним недоліком конституції Орлика є те, що прийнята вона була тільки в екзилі. На жаль, з українцями так трапляється часто - розумні і важливі речі ми робимо тільки тоді, коли опиняємося в еміграції, а вдома, воно у нас якось не виходить.
Але наразі про інше. Мова йде про діючу конституцію Польщі, 20-річний ювілей якої поляки святкували 2 квітня. Як водиться, вдоволеними були не всі. Зокрема, нинішній польській правлячій партії "Право і Справедливість" на чолі з Ярославом Качиньським здається, що в основному законі треба, щоб було більше патріотизму, гордості, пошанування для пересічного поляка, ну і, звісно, всіляких, найрізноманітніших традиційних цінностей.
Зате тим, хто хоче жити просто в нормальній країні, де влада не може розказувати, як і з ким треба спати, кого любити і в який спосіб любити, кого ненавидіти, як випивати і закусувати, а також має обмежені можливості залізти до гаманця простому громадянину, от тим, діюча конституція, навпаки, до вподоби.
Тим, що влада намагається вчити українців жити у нас, за національною звичкою, переймаються не дуже, а от проблеми "гаманця" і добробуту, це пекуча проблема. Тим паче що українці ніяк не можуть зметикувати, як же так вийшло, що всього чверть століття тому Україна і Польща були приблизно в однаково поганому стані, а потім вийшло навпаки. Тоді, в 1991 році, українці навіть небезпідставно думали, що шанси на кращу долю в великому світі, що відкривався після розпаду СРСР, у них кращі, все-таки і чорноземи, і промисловість, а це не якісь там Мазурські болота...
А вийшло трохи по-іншому. Нині якось навіть не випадає порівнювати рівень добробуту України і Польщі. Хоча, звісно, і серед українців трапляються заможні люди, але от з благополуччям країни якось не склалося. Як правило, причини разючої різниці шукають в реформах Лєшека Бальцеровича, який штовхнув Польщу до капіталізму, в той час як Україна намагалася частиною (більшою) сідалища всидіти ще й на кріслі соціальної держави. Рація тут, звісно, є, але варто придивитися і до деяких дрібниць, які відрізняють польський основний закон від нашого і дозволяють краще чутися польській господарці та валюті, а пересічному поляку й поготів.
Що власне впадає ввічі?
Насамперед те, як хитро у поляків оформлена процедура відставки уряду. Українці звикли, що в середньому раз на півтора роки мають нового прем'єра, а ґвалти про відставку і недовіру починаються мало не наступного дня після того як прем'єра призначили. І то незалежно від персони. Послідовністю поляки не поступаються українцям, тому придумали, що постанова про недовіру уряду розглядається лише в тому разі, коли вказане ім'я наступника. Як казали в старому радянському кіно: "Ім'я сестра! Ім'я!" І все. Крапка. Ніяких змін уряду поміж виборами. Бери і працюй. Натомість в Україні прем'єрів змінюють частіше ніж деякі українці шкарпетки. Як правило, довше 555 днів український прем'єр на посаді не затримується.
За великим рахунком навіть оцінити той чи інший Кабмін неможливо. Чому? Тому що економіка штука інерційна, наслідки сьогодні ухвалених рішень видно за рік, а той й півтора, а там уже новий прем'єр. Стоїть, розводить руками і каже, а я тут до чого? Це все "папєрєднікі", ми зараз спробуємо виправити. Свого часу посол Ізраїлю в Україні відповідаючи на питання, чого не вдаються проекти співробітництва з Україною, зауважив:
- А як з вами співробітничати, якщо у вас раз на рік змінюється міністр, а із зміною міністра змінюється все?
Зрозуміло, що ніяк або, інакше кажучи, так, як є. Ще популярна в Україні гра - "виконуючий обов'язки". Проте сподіватися в такому випадку на якусь прогнозовану політику, на крупні інвестиційні проекти, не доводиться. Хтось домовився, а через півроку переграли по-новому, так би мовити, передумали. І все.
З такими управлінськими підходами дивно не те що Україна живе бідно, а навпаки, що надто добре. І пенсії платять (маленькі переважно), і дороги будують (потрошки), і навіть 3G-зв'язок зявляється.
Щоправда, там де потрібна координація на трішки довший період, ніж рік, зробити вдається дуже мало. Яскравий приклад, потуги щодо покращення бізнес-клімату. В уряду Яценюка - одні плани, в Гройсмана - інші.
Ще цікавіші і начебто прості речі, записані у поляків щодо діяльності їхнього Національного банку. Просто, можна навіть сказати, тупо написано: національний банк несе відповідальність за вартість польської валюти. Все зрозуміло? Що це означає? Зокрема те, скільки доларів чи євро можна купити на польський злотий.
А що написано у нас? У нас дуже по розумному, щоб показати високий професіоналізм прописали: забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України. Тепер підіть довідайтеся, що таке стабільність...
Можна побитися об заклад, що думок буде стільки ж скільки економістів. Більше того, у декого може бути тих думок навіть дві, як колись у знаменитого лорда Джона Мейнарда Кейнса. Володимир Стельмах, колись цілком виправдано говорив, що НБУ не формує курс гривні, а тільки його фотографує. Валерія Гонтарева, також не безуспішно розмірковувала про вплив таргетування на стабільність і додавала, що варто б і Конституцію змінити і там уже написати, що Нацбанк взагалі до курсу гривні не має стосунку. А відповідає за цінову стабільність.
Якщо так справді написати, то тут уже не те що українські економісти, а й чорт голову зломить, в суперечках, щодо того, можна вважати трикратне зростання цін за три роки стабільністю, чи ні? Як правило думок буде дві - "за" і "проти", ну і трішки кучерявих відгалужень від послідовників лорда Кейнса (якщо такі виявляться в Україні).
До речі, як і прем'єри, керівники Нацбанку у нас останнім часом довго на посаді не затримуються. Щоб глибоко не пірнати, тільки з 2010 року: Володимир Стельмах, Олександр Арбузов, Ігор Соркін, Степан Кубів, Валерія Гонтарева.
І ви хочете стабільності? Між іншим, в поляків за цей час змінився один голова центрального банку. Один...
Не варто також забувати, що пані Гонтарева вже також втомилася, місію свою вважає виконаною і зібралася на заслужений відпочинок. Як казазав граф Каліостро: нас чекають Варшава, Париж, Копенгаген...
Про наступника пані Гонтаревої ми можемо тільки здогадуватися. Це ще один штрих до питання стабільності. Штука тільки в тому, що взагалі-то, призначається голова Нацбанку на 7 років далеко неспроста. Не повинен він залежати від виборчих циклів, змін президента і парламенту. Так то воно так, але, як то кажуть, це ж Україна - країна незвіданих можливостей. У нас все по іншому!
Ну і насамкінець, варто згадати таку річ, як борги. Для поляків це постійна тема - державний борг. Скільки вони, поляки, винні як країна і кожен зокрема. Лєшек Бальцерович, в часи коли очолював національний банк Польщі, почепив спеціального годинника в центрі Варшави, який показував, як росте (чи зменшується) національний борг. Знову-таки, в конституції вони собі без мудрствування написали, що державі не можна позичати та давати гарантії на суми, які призведуть до того, що державний борг перевищить 3/5 ВВП. Хочете позичити більше? Спробуйте змінити конституцію...
В Україні державним боргом переймається міністр фінансів, а він змінюється навіть частіше за прем'єра, тому з боргів ніхто особливо не робить собі проблеми.
Підсумовуючи, варто відзначити, що українська бідність - це далеко не випадковість і не злий умисел. У нас все відбувається так, як прописано в Конституції. Це навіть якщо не згадувати про захист приватної власності, про закріплене право вкрасти (знамените - надра належать народу) і не бідкатися над корупцією. Управлінського хаосу і фінансової безвідповідальності вже достатньо для злиднів. А хаос і безвідповідальність у нас запрограмовані в Основному Законі. Тому не варто дивуватися успіхам сусідів і плакати над власною долею - ми живемо як по-писаному.
