Брут проти Вакули. Чому українцям не вдається заробляти на сексі і жадібності

Як на 40-річний вік, то чеський економіст Томаш Седлачек зробив дуже вдалу кар'єру, що, звісно, свідчить не тільки про неабиякий розум, але й про везіння та вміння скористатися шансом. У 24 роки він став радником президента Чехії Вацлава Гавела, а в 32, у 2006-му, написав "Економіку добра і зла", котру в цьому році видало українською "Видавництво старого Лева". Українці, звісно, можуть зауважити, що молоді радники і заступники міністрів у нас також є, але вся штука в тому, що навіть простих книжок з історії економіки вони не пишуть, а таких, які могли б стати не тільки оригінальними, а ще й популярними, то й поготів.

Про що власне книжка? Про історію економічних ідей людства з найдавніших часів і до наших днів. Як для економічної книжки, то дуже нетрадиційна, оскільки формул там немає взагалі, а є цікаві історії про те, як людство в особі своїх мислителів намагалося дати собі раду з господаркою, зрозуміти причини економічних криз, підкорити сили природи й забезпечити собі добробут.

Книга писалася і була опублікована напередодні світової економічної кризи 2007 р., коли світова економіка росла небаченими темпами, кредити були дешеві, а провідні світові економісти заговорили про те, що людство вийшло на новий рівень розвитку і економічних криз більше не буде.

На такому тлі зауваження професора, хлопці, мовляв, майте трохи стриму, не так швидко, бо такі настрої були вже неодноразово і кожного разу криза ставала прикрою несподіванкою, сприймалися як мінімум оригінально. На його думку, варто не так гнатися за прибутками, трохи подумати про відпочинок, оцінити те, що ми маємо на нинішньому етапі розвитку цивілізації, Між тим, маємо, як зауважує Седлачек, надзвичайно багато. Принаймні стільки, скільки ще не мали впродовж всієї писемної історії людства. Серед західної публіки такі заклики до поміркованості були сприйняті з захватом. Звісно, що теза щодо відпочинку буде сприйнята українцями теж з вдячністю, тим паче що з цим у нас якраз дуже непогано - кожен третій день року українець відпочиває.

Але є інша гостра теза в книзі Седлачека, яка українцям сподобається куди менше, ніж розповіді про те, як краще відпочити чи правильно розподілити зароблене. Це, зокрема, розмова про те, що ж є рушійною силою економічного розвитку, що примушує крутитися коліщата цивілізації. Що це за стихія? І чи добра вона насправді?

І з того, що розповідає Томаш Седлачек, про що намагалися писати найпроникливіші філософи, котрі міркували про людську природу, виглядає, що це аж ніяк не сили добра, а скоріше те, що вважається найрізноманітнішими людськими пороками. Жадібність, марнославство, хіть, гординя - саме вони штовхають людину вперед, примушують прагнути більшого, вигадувати щось нове. Добро, мораль, альтруїзм, самопожертва, чесність - лише вуздечка (чи якщо хочете, гальма), яка дозволяє втримати стихію, але забезпечити рушійну силу вона не зможе.

Про це, власне, дуже образно написав ще у 1705 р. англійський філософ Бернард Мандевіль у байці "Ремствуючий вулик, або Шахраї, що стали чесними", де описує, як жили собі в багатому вулику міфічні бджоли і все в них було чудово, але вони постійно нарікали на брехню, корупцію, несправедливість і засилля олігархів і молилися, щоб усі стали чесними. І одного дня так дістали Юпітера, що він вдовольнив їх мольби. І всі мешканці вулика стали чесними. Зникла корупція і несправедливість, олігархи роздали бідним своє майно.

Проте сподівання на тотальне щастя не справдилися - вулик занепав. Чому? А тому, що коли всі чесні, не жадібні, справедливі, то відпала потреба в масі речей і професій. Непотрібними стали предмети розкоші, різноманітні там авто, прикраси і одяг. Звісно, що непотрібними стали не тільки двірники (бо ніхто ж не смітить), але й політики, юристи, всілякі там журналісти, блогери, ювеліри, вчителі, лікарі, поліцейські та ін. Усе стало бідненько й простенько. Колись потужні бджілки потихеньку вимирали...

Історія економічної думки, яку розповідає професор Седлачек, підводить нас до висновку, що якщо хочете благ цивілізації, багатства і розвитку, то треба навчитися не нищити і викорінювати пороки, а раціонально використовувати їх могутність і спрямовувати стихію у правильне русло. Показовою є чеська легенда про Святого Прокопа, який зумів запрягти чорта й орати ним поле та корчувати ліс, так би мовити, спрямувати сили зла на розбудову цивілізації.

На жаль, в Україні, після того як гоголівський коваль Вакула осідлав чорта та злітав на ньому до Петербурга по черевички для красуні Оксани, такий підхід не в моді. Популярнішою виглядає модель могилянського філософа Хоми Брута - відгородитися чарівним колом від усього злого і знищити його. На відміну від бувалого коваля Вакули, який знався з силами зла, результат в могилянського студента виявився плачевним.

Щось подібне відбувається і з прагненнями українців повністю перемогти корупцію, заборонити азартні ігри і секс-послуги, розкуркулити олігархів і ні в якому разі не дозволити торгувати святинями, за які править пречудовий український чорнозем. До бджіл з байки Мандевіля українцям ще далеко, але треба відверто сказати, що ми вперто і винахідливо рухаємося до реалізації саме цієї моделі.

Як влучно зауважив публіцист (і філософ) Олексій Панич, в українській суспільній та духовній історії глибоко вкорінене ідейне "маніхейство". Що мається на увазі? Зокрема йдеться про радикалізм оцінок, коли світ сприймається чорно-білим. У цій картині немає напівтонів і відтінків. Усе розцінюється або як абсолютно добре, або як абсолютно погане. Подібний світогляд унеможливлює поступовий розвиток від відносно гіршого стану до відносно кращого. Для нього покращення - це миттєвий стрибок зі світу зла у світ добра, без будь-яких подальших удосконалень.

І знову-таки залишається додати, що світ, де повністю перемогло добро, це світ простенький і бідний. Про те, щоб поставити чорта (олігархів, жадібність, азарт, секс, марнославство, гординю, корупцію) на службу цивілізації, не йдеться. Завдання стоїть в тотальному їх викоріненні. Проте, як пише у своїй книзі Томаш Седлачек, ще знаменитий Фома Аквінський у XIII ст. писав, що якщо знищити все зло, то у світі пропаде і багато добра. Щоб добро не пропадало, українцям, а особливо тим, хто мріє спробувати себе на ниві боротьби за народне щастя, варто прочитати "Економіку добра і зла". Місцями вона вас обурить, але натомість ви дізнаєтеся багато цікавого і головне, трохи по-іншому глянете на господарські реалії, котрі нас оточують. Це надзвичайно корисна штука, особливо якщо мріяти про те, як змінити світ на краще і перезавантажити країну.