Сім причин, чому Путіну потрібна війна
"ДС" наводить сім основних аргументів, які свідчать про те, чому Володимиру Путіну невигідне закінчення війни на сході України.
1. Зараз основне сполучення Росії з анексованим Кримом здійснюється через Керченську протоку з допомогою паромної переправи. Авіасполучення надто дороге, до того ж, авіакомпанії, які літали до Криму, підпали під санкції, а залізничне фактично припинилось через військові дії на сході та окупацію РФ українського півострова. Москва могла б обходитися і поромами, але невдовзі настане зима і морська переправа стане на прикол. Відтак, фізичний зв'язок з Кримом буде обмежений до мінімуму, що призведе до гуманітарної катастрофи на півострові. Адже Москва не зможе постачати туди продукти, паливо та інші необхідні товари. Ціни зростуть, почнеться дефіцит, що неминуче вдарить тут по популярності Володимира Путіна. Україна ж зі свого прогнозовано посилить санкції щодо Криму.
2. Ще однією масштабною проблемою, вирішення якої наразі не існує, є стабільне забезпечення півострова водою та електроенергією. Обидва напрямки зараз повністю залежать від Києва, який в будь-який момент може відключи постачання води чи світла. Власне, Міненерго вже анонсувало шестигодинне відключення електрики, яке почнеться в Криму вже у вересні. Тому, Кремлю конче потрібно продовжити війну, щоб взяти під контроль хоча б Північно-кримський канал, який починається в Таврійську Херсонської області. В іншому випадку Путін ризикує отримати в пасив теж таки обурення кримчан, яким доведеться жити за блокадними правилами. А нестиме за це відповідальність Росія. А безкінечно звинувачувати у всьому українську владу не вийде.
3. Серйозно послабить Україну економічно Москва в тому випадку, якщо позбавить нас ключових транспортних вузлів. Одним з таких є одеський морський порт, через який приходять і відходять мільйони тонн різних вантажів. Захопивши Одесу, Кремль зможе паралізувати значну частину товаропотоків України, що завдасть потужного удару по нашій економіці. Саме тому це місто є одним з пріоритетів військової кампанії Москви. До того ж, Кремль не полишає надій захопити території, які вважає "Новоросією". І з'єднати їх з невизнаним Придністров'ям.
4. Створити промислову базу для підконтрольних "ДНР" та "ЛНР" Путіну вдасться лише у випадку взяття таких стратегічно важливих міст, як Дніпропетровськ, Запоріжжя та Херсон. Тільки контроль над цими регіонами здатен забезпечити Москві хоч якийсь економічний базис для мінімізації збитків від утримання завойованої "Лугандонії". В іншому випадку, зруйнована інфраструктура Донбасу, яку росіянам доведеться відновлювати самотужки, стане тягарем, який потягне Путіна та всю Росію на глибоке економічне дно.
5. Володимиру Путіну потрібна перемога бодай локального масштабу. Нею може стати створений сухопутний коридор до Криму. Якщо цієї перемоги не буде, росіяни рано чи пізно спитають у Путіна: а навіщо наші сини і чоловіки гинуть на українській землі. Приховувати участь російських солдат в бойових діях на Донбасі Кремлю стає дедалі важче, оскільки вже сотні, якщо не тисячі сімей, отримали своїх рідних у цинкових гробах. Відтак, підтримка влади буде тільки зменшуватися. Крім того, ростиме невдоволення підвищенням цін та дефіцитом продуктів, що починає набирати обертів з введенням санкцій проти Росії. Нівелювати цей негатив може тільки просування вперед, тому зупиняти війну Путін не буде, інакше його високий рейтинг дуже швидко обвалиться.
6. Припинити війну в Україні Путіну заважає і тупикова ситуація, в яку він загнав себе, розпочавши агресію. Адже відступ – це остаточна поразка як всього проекту "русский мир" у всіх його значеннях, так і одна з найбільших геополітичних поразок Росії в територіальній зоні її інтересів. Що означатиме втрату лідерських позицій в регіоні та остаточну втрату України. А отже це - перемога Києва, ЄС і США. Ким тоді виглядатиме Путін? Слабаком, якого можна і треба бити, чим неодмінно скористаються в першу чергу в його ж оточенні. Зокрема, у наступ на президента можуть піти "яструби", бо поразка лідера – це завжди дуже зручна нагода, щоб просунути нового, більш сильного керівника. Цього Путін боїться більше за все, тому змушений йти до кінця.
7. Відступ Путіна може спровокувати цілий ряд зовнішніх претензій до Росії як до країни, яку можна перемагати. Першим у цьому списку стане Китай, який нарешті відкрито заявить свої права на Далекий Схід. За Пекіном може піти Японія в питанні повернення Курильських островів. Крім того, у випадку поразки Росії на українському фронті, США буде простіше схилити Пекін до вирішення сирійського питання. А Азербайджан при підтримці Туреччини зможе нарешті вирішити проблему Нагірного Карабаху. І це тільки малий перелік того, що може втратити Москва у випадку програшу війни в Україні. Це чудово розуміє Путін, тому змушений воювати або до повної перемоги, що є утопією, або до повної поразки, яка є лише питанням часу.
