Недозамістили. 41 людина в Шереметьєво згоріла через санкції

По-перше, сам проект створювався з пріоритетною метою розпилу бюджетних коштів. Поява власне літака була радше побічним продуктом цього прагнення.

Тому, по-друге, чи не на 70% створювався з використанням імпортних комплектуючих.

По-третє, попри сиру й недоведену конструкцію, його сертифікували. Між тим, охочі купувати "Суперджети" керувалися міркуваннями або лояльності керівництву держави (російські компанії), або політичної доцільності (іноземні перевізники).

По-четверте, переважна більшість побудованих "сотих" не здатна літати через брак запчастин, який утворився насамперед через санкції (хоча традиційно рукожопий сервіс і байдуже ставлення до клієнта теж зіграли свою роль).

По-п'яте, через кормовий люк (вочевидь, через недоведеність конструкції й ідеальне обслуговування), як виявилось, евакуюватись було неможливо: його тупо заклинило.

Нарешті, по-шосте: сорок одна жертва. Вони вчаділи й згоріли через те, що решта 37 намагались урятувати свій багаж. Барахло дорожче за життя - хай би навіть чужих, але людей, хай би тимчасових, але ж сусідів. Це особливо символічно напередодні чергового побєдобєсія. Психологічні патерни, вочевидь, лишилися незмінними й через 74 роки по Другій світовій: рятуй бебехи, хапай майно, саме це і є цінним, а щодо людей - то "бабы еще нарожают".

Вчорашня пожежа "суперджета" - цілком наочна ілюстрація і прийнятого командуванням РСЧА ставлення до солдатських життів, і того, чому зі звільнено-захопленої Європи вивозилось усе, що, попадалось в довгі руки визволителів.

Авжеж, німці робили те саме, але мотивація була докорінно відмінною: право й бажання загарбника проти нужди й жадоби загарбника. Нужди настільки глибокої й жадоби настільки невблаганної, що задовільнити її не виходить досі. Ані в Криму, ані на Донбасі, ані у Шереметьєво.