Російська окупація частини території Донецької та Луганської областей призвела до різкого погіршення
демографічної ситуації на всій цій території, особливо в окупованих містах і районах. Негативні
тенденції спостерігаються по всіх трьох основних факторах, які визначають динаміку чисельності
населення: міграція, народжуваність, смертність. Міграційний відтік населення мав місце по обидва
боки лінії фронту. Люди тікали від війни, а також з політичних міркувань. Хтось — до Росії, хтось
— в мирні регіони України. Крім того, люди залишали свої домівки в окупованих містах і районах
через втрату роботи чи бізнесу і взагалі через відсутність гарних перспектив для себе. Вже більш
як два роки саме ці проблеми, а не бойові дії, є основним спонукальним мотивом міграції з окупованих
територій. У 2017 р., після того як на окупованих територіях провели «націоналізацію» підприємств,
що належать українським компаніям, міграційний відтік населення з цих територій посилився. Фактично
він зараз стримується тільки неспроможністю української економіки абсорбувати велику кількість
нових робочих рук. До речі, російська економіка теж нездатна на це. Найактивніше виїжджає з окупованих
територій молодь, яка завжди є найбільш мобільною у пошуках кращих перспектив. Про масштаби цього
явища можна судити за падінням рівня народжуваності на окупованій частині Донеччини. Там, за
даними окупаційної статистики, коефіцієнт народжуваності у 2016 р. склав 5,1 на 1000 жителів.
В мирних регіонах України, за даними Держстату, цей показник був удвічі вищим (10,2 на 1000 жителів).
Виходячи з наявних даних, можна стверджувати, що на окупованих територіях внаслідок міграційного
відтоку молоді і сімей з дітьми та падіння народжуваності частка дітей і молоді віком менше 20
років впала до 10% або ще нижче і є удвічі меншою, ніж у мирних регіонах України (20,5%). Також
помітно зменшилася внаслідок міграції частка жителів віком від 20 до 39 років — приблизно до
27% (у мирних регіонах України — 29,5%). При цьому частка жителів віком від 40 до 59 років зросла
приблизно до 35%, що на чверть більше, ніж у мирних регіонах України (28,1%). А частка жителів
віком 60 років і старші сягнула 28% або й більше, що майже на третину перевищує показник у мирних
регіонах України (21,8%). Невідворотним наслідком цих деформацій вікового складу населення є
зростання рівня смертності, адже серед літніх людей смертність завжди набагато вища, ніж серед
більш молодих поколінь. Крім того, смертність на окупованих територіях зросла через терор окупаційної
влади, різке погіршення медичного обслуговування, дефіцит ліків. У 2017 р. до цього додалося
стрімке падіння рівня життя місцевого населення внаслідок масового закриття «націоналізованих»
підприємств і водночас погіршення екологічної ситуації через затоплення шахт. Особливу небезпеку
становить затоплення шахти «Юнком», яке почалося 30 червня 2017 р. На цій шахті, розташованій
неподалік Єнакієвого, у 1979 р. був проведений підземний ядерний вибух для зниження напруги в
гірському масиві. Затоплення шахти може призвести до радіоактивного забруднення підземних вод,
що стане катастрофою не лише для Єнакієвого, а й для багатьох сусідніх міст і районів.
Окупаційна статистика стверджує, що на окупованій частині Донеччини коефіцієнт смертності у
2016 р. склав 15 на 1000 жителів. Це лише трохи вище, ніж у мирних регіонах України, за даними
Держстату (14,7 на 1000 жителів). Однак навіть за такої, явно заниженої смертності коефіцієнт
природного приросту населення (різниця між народжуваністю і смертністю) на окупованій частині
Донеччини у 2016 р. сягнув майже -10 на 1000 жителів. За статистикою ООН настільки поганого значення
цього коефіцієнта немає у жодній країні світу. В мирних регіонах України цей показник склав -4,5
на 1000 жителів. Реальний коефіцієнт смертності на окупованих територіях може перевищувати 20
на 1000 жителів. Відтак коефіцієнт природного приросту населення може мати значення –15 на 1000
жителів або ще гірше. Причому з кожним роком ситуація погіршуватиметься: триватиме міграційний
відтік молоді, народжуваність падатиме, частка дітей і молоді скорочуватиметься, водночас збільшуватиметься
частка літніх людей і зростатиме смертність.
Цю реальність доведеться враховувати як Україні, так і Росії, будуючи свої плани щодо Донбасу.
Навряд чи Кремль збирається з кожним роком збільшувати видатки на утримування захоплених територій
і тамтешнього населення, серед якого дедалі зростатиме частка пенсіонерів. Також навряд чи туди
переїде велика кількість етнічних росіян з російської глибинки. Все ж таки Донбас — це не Крим.
Власне, й у Криму етнічні росіяни, які мігрують з Росії, воліють оселятися на субтропічному Південному
березі, а не північніше Кримських гір, у Степовому Криму. Донбас — це теж степ, тільки з териконами.
Але у Кремля є інший спосіб розв'язати вузол демографічних проблем захопленої частини Донбасу.
Росія має значний «демографічний резерв» у вигляді чеченців, осетинів та інших народів Північного
Кавказу. Причому цей «резерв» є ще й великою проблемою Росії. Тому, якщо Кремль зупиниться на
сценарії замороженого конфлікту, то можна очікувати, що на окупованих територіях Донбасу стрімко
зростатиме присутність представників північнокавказьких народів. Як відомо, чеченські та осетинські
бойовики брали активну участь в окупації Донбасу. Вони відрізнялися агресивністю по відношенню
до місцевого населення і конфліктністю з іншими угрупованнями окупантів, через що навесні 2015
р. їх змусили повернутися додому. Але донбаську місцевість і дорогу туди вони добре запам'ятали.
Достатньо, щоб на окупованій території оселилася сотня тисяч сімей з Північного Кавказу, у яких
жінки народжуватимуть за життя по три-чотири дитини, а не одну, як це стало звичайним на Донбасі
в останні десятиліття, і вже через кілька поколінь на цій території нащадки вихідців з Північного
Кавказу зрівняються за чисельністю із залишками слов'янського населення. Було б не зайве пояснювати
цю перспективу жителям окупованої частини Донбасу. Україна подібних «демографічних резервів»
не має. Тому потрібно виробити власний план розв'язання демографічних проблем Донбасу після його
повної деокупації, тим більше що ці проблеми можуть загостритися внаслідок втечі найбільш антиукраїнсько
налаштованої частини населення.
Звичайно, передусім слід створити сприятливі умови для повернення біженців, які виїхали з окупованих
територій на контрольовану Україною територію. Проте цього буде замало. Необхідно стимулювати
бебі-бум, і не лише на Донбасі, а й у всій Україні. Зараз це видається нездійсненним завданням.
Але закінчення війни, зростання економіки, підвищення добробуту може створити у суспільстві необхідний
психологічний настрій. І вже справою влади буде, як цим скористатися. Для Донбасу потрібні проекти,
які притягнуть до себе з усіх регіонів незадіяне працездатне населення, передусім молоде, причому
як юнаків, так і в не меншій кількості дівчат. Неодноразово звучали обіцянки західних партнерів
виділити на відновлення інфраструктури Донбасу багатомільярдну допомогу. Але паралельно слід
шукати інвесторів для створення нових виробництв, інакше тією інфраструктурою просто не буде
кому користуватися.