Хто ліпить з Наливайченка чергового опозиціонера
Історія з відставкою Валентина Наливайченка може стати найгучнішим кадровим провалом з початку 2014 року. По-перше, тому що окрім піару нічим суттєвим поки що чинний глава СБУ не запам"ятався. По-друге, він заздалегідь дізнався про підготовку звільнення і зумів використати це для розкрутки власної персони з прицілом на створення нового політичного проекту. До Віктора Ющенка зразка 2001 року Валентину Олександровичу, звісно, далеко, але певні проблеми пропрезидентським силами створити йому цілком під силу. А все тому, що його цілком закономірному усуненню з посади не передувала відповідна інформаційна підготовка. Хоча матеріалів, щоб розповісти про бездіяльність Наливайченка протягом півтора року перебування на посаді, є предостатньо.
Головні переваги Валентина Наливайченка – це комунікабельність, вік, приємна зовнішність та вміння правильно подавати себе в інформаційному просторі. Відтак не дивно, що протягом всього часу його роботи на посаді голови СБУ у багатьох громадян могло скластися враження, що Наливайченко все знає, все контролює і вчасно реагує на всі небезпеки, які загрожують України. Однак, дуже часто переможні бравади прес-служби СБУ віддавали бутафорією та показухою. Особливо це було помітно у новинах про затриманих диверсантів з РФ, терористів чи їх поплічників. На це звертали увагу і експерти, відзначаючи, що на таких матеріалах ефективної контрпропаганди, яка б могла протистояти інформаційній машині Кремля, організувати нереально. Особливо дивували деякі рішення керівництва СБУ, зокрема негласна заборона відкрито знімати сепаратистів, які потрапили в полон до підрозділів СБУ чи ВСУ.
Чому була обрана саме така поведінка в подачі матеріалів про діяльність спецслужб – здогадатися неважко. Цей формат дозволяє плодити безкінечні успіхи СБУ, яких насправді немає. Власне, це підтверджує і інформаційна активність самого Валентина Наливайченка. Всі добре пам'ятають його численні обіцянки та анонси гучних проектів, наприклад, заборону Компартії, створення бази даних всіх терористів та сепаратистів, організація "ефективної" схеми пропуску на лінії фронту зони АТО, збір доказів щодо причетності радника президента РФ Владислава Суркова до командування масовими розстрілами на Майдані, масштабну війну проти корупціонерів і навіть привід Віктора Януковича на допит в Генпрокуратуру. Але що з усього цього на даний момент зроблено? Можна довго аналізувати кожен пункт, але кінцевий результат по кожному з них близький до нуля. Відтак, відставка керівника, який провів півтора роки на посаді з таким підсумком виглядає цілком закономірно.
Але для того, щоб звільнення Наливайченка виглядало закономірним і для виборців, їм потрібно було розповісти про всі його "успіхи". Причому почати відповідну інформаційну підготовку до відставки варто було за два тижні до прийняття офіційного рішення. Для цього у керівництва країни є всі необхідні ресурси і спікери. Власне, приклад звільнення Валерія Гелетея та Віталія Яреми з постів міністра оборони та генпрокурора, відповідно, показує, як такий підхід може забезпечити ефективне інформаційне оформлення непростого кадрового рішення. Так, можливо по кожній зі згаданих фігур Банкова тягнула занадто довго. Однак це провокувало цілком виправданий гнів більшості громадян, які рахували дні до внесення відповідного подання в парламент, а не гадали, хто ж правий – чиновник чи президент, який вирішив його звільнити. Тому, після підписання згаданих відставок главі державі вже не потрібно було нічого пояснювати – його рішення отримали максимальну підтримку населення.
У випадку з Наливайченко вийшло все навпаки: жодної інформаційної підготовки, що дозволяє неефективному кадру організувати власну політичну кампанію по формуванню образу жертви. Тому й не дивно, що Валентин Наливайченко вже розповідає про свій майбутній політичний проект та прикидає електоральні бали, які він сподівається отримати на найближчих виборах. І що найгірше в цій ситуації – Наливайченко, якого тісно пов'язують з "регіональним" олігархом Дмитром Фірташем, отримав зручний майданчик для розхитування президентської команди.
