Чому про зміни до Конституції "ДНР" і "Самопоміч" говорять однаково
Пані Сироїд не сподобалися три позиції: право Президента достроково припиняти повноваження виборних місцевих органів влади (мерів, міських, районних, обласних рад) з можливістю призначення прямого президентського правління через спеціального уповноваженого терміном на 1 рік; збереження призначення Президентом префекта за поданням уряду і звільнення самим Президентом; скасування рішень префектів у випадку порушення ними Конституції чи законів. Віце-спікер вважає, що додаткові повноваження Глави держави можуть бути відображені у перехідних положеннях Конституції, а не в її тілі, оскільки мають бути тимчасовими. Інакше, вважає вона, "обов'язково знайдуться нові януковичі, яким для повної узурпації влади навіть напружуватися не доведеться".
На перший погляд занепокоєння Сироїд виглядає доречним. Якби не один нюанс: де-факто вже розпочалася передвиборча кампанія з місцевих виборів. І кожна політсила, яка на щось претендує, намагається знайти ефективну технологію: "Батьківщина" воює проти високих тарифів, "радикали" Ляшка вимагають відставки Генпрокурора Шокіна, а "Самопоміч", за списками якої Сироїд стала депутатом, схоже, планує набирати очки на революційній риториці на кшталт "відставка всіх керівників правоохоронних органів", "пропоновані конституційні зміни неприйнятні", "необхідне перезавантаження влади" і т.д. Ця політична сила вигравала за рахунок своєї так би мовити "альтернативності", проте зараз спостерігаємо поступове перетворення її на партію "противсіхів". Дехто з експертів навіть глузує, що зміни до Конституції не подобаються "Самопомочі" і "ДНР-ЛНР". І тих й інших бентежить посилення влади українського Президента.
Повернемося до критики конституційних нововведень. Перше: Президент як гарант Конституції і Головнокомандувач повинен мати право достроково припиняти повноваження вибірних органів місцевого самоврядування. Інакше ми можемо отримати деінде нову "народну республіку", засновану якимось князьком. Історія із сепаратистами Донбасу має нарешті чомусь навчити українські еліти.
Друге: призначення префектів також має залишитися, адже попри широку децентралізацію контроль центру необхідний. У першу чергу для того, щоб на місцях не відбулося зрощення бізнесу і влади. А вже нині під вибори створюються політпроекти містечкового штибу, які в перспективі обслуговуватимуть інтереси одного-двох крупних підприємців. Щодо процедури призначення і звільнення префектів дискусії бути не повинно. Але така дискусія можлива щодо удосконалення механізму взаємодії префектів з урядовими структурами і контролю уряду за виконавською владою на місцях.
Третє: нічого страшного у праві Президента скасовувати рішення префектів немає. Знов же, префекти можуть бути різними. Коли їх призначатимуть, вони клястимуться служити державі, а коли отримають посаду, клятву порушать. Що ж до занепокоєння Сироїд "новими януковичами", то аби цього не допустити нинішні політичні діячі, і з "Самопомочі" у тому числі, повинні чітко для себе проводити межу між інтересами держави та окремої політичної партії.
І, останнє. Цілком можливо, що кінцевою метою партії Садового є перенесення процесу змін до Конституції до Верховної Ради і мінімізація впливу на цей процес президентської команди. Простіше кажучи, забрати ініціативу у Банкової. Але тут існує небезпека. По-перше, парламент здатний забалакати будь-які зміни до Основного Закону. По-друге, нинішня Верховна Рада голосуванням за відставку Валентина Наливайченка продемонструвала, що нові політичні сили вміють торгуватися не гірше за старі. Тому якщо проект доповнень до Конституції перетвориться в предмет торгів, кадрових, преференційних і тому подібне, толку з нього не буде.
