Чи встоїть Кличко після одкровень Фірташа у віденському суді
Одіозний олігарх Дмитро Фірташ зробив сьогодні "сенсаційне зізнання" про те, що починаючи з 2012 року він фінансував чинного мера Києва Віталія Кличка. Також, за версією одного з основних грошових донорів режиму Віктора Януковича, на початку 2014 року він уклав з майбутнім президентом Петром Порошенком та Кличко угоду про співпрацю, відповідно до якої два політики зайняли свої нинішні посади. Сюди ж Фірташ приплів і кримінальне переслідування його персони правоохоронними органами США, за підозрою в підкупі індійських чиновників. За версією "газовика" істинною причиною його гонінь з боку Вашингтону була відмова підтримати Юлію Тимошенко на останніх президентських виборах. Але, попри те, що такі одкровення вже викликали резонанс як в Україні, так і на Заході, потрібно в першу чергу прийняти до уваги те, що вони належать людині, яка загнана в кут і може провести наступний десяток років за гратами.
Що в розказаній Дмитром Фірташом може бути правдою? Це сам факт зустрічі з Петром Порошенком та Віталієм Кличком у Відні в травні минулого року. Це визнав ще кандидат в президенти Порошенко в тому ж таки травні 2014 року. За версією глави держави, тоді, разом з Віталієм Кличком, вони поїхали на святкування дня народження його брата, Володимира. І, оскільки в той час там вже перебував Дмитро Фірташ, то так вийшло, що три впливові українці зустрілися. При цьому Порошенко підкреслив, що зустрічається з багатьма олігархами і таємниці з цього не робить.
Тепер розглянемо розширену версію Фірташа про розподіл влади в Україні. Чи міг лідер "газовиків" якось завадити Петру Порошенку виграти президентські перегони, через що той був змушений про щось домовлятися з кращим другом Сергія Льовочкіна? Навряд чи. Рейтинг Порошенка станом на травень 2014-го суттєво перевищував показники всіх явних та номінальних конкурентів, в тому числі і Віталія Кличка. Відтак, будь-які вкидання в інформаційний простір навіть найбільш страшного компромату навряд чи зміг би суттєво зменшити шанси Петра Олексійовича на перемогу. Тому, навіть якщо б він не переміг в один тур, то точно вийшов би в другий. А там вже його перемога була б неминучою. Тут, швидше, навпаки, Фірташ та його соратники були зацікавлені шукати прихильності майбутнього глави держави, щоб уникнути переслідувань за злочини влади "регіоналів".
Чи міг він підтримувати фінансово Віталія Кличка, в тому числі в розкрутці його партії "УДАР" та спонсорстві виборчої кампанії в Києві? Питання риторичне. Об'єктивну відповідь на нього можна дати лише після детального аналізу кадрової політики чинного мера та інвентаризації усіх проектів, а також того, в чиїх інтересах вони були запущені чи відновлені в столиці з часу приходу Віталія Кличка в кабінет на Хрещатику. Але, в будь-якому випадку, це попередження для міського голови Києва, якого вже невдовзі чекають нові вибори. І для самого мера дуже важливо, як він буде на це реагувати – банально віднікуватися, мовчати чи перекривати компрометуючі звинувачення яскравими управлінськими кроками.
Що ж до версії про Юлію Тимошенко, то вона взагалі не витримує ніякої критики. Де-де, а у Вашингтоні прекрасно вміють розрізняти відпрацьованих політичних лідерів від тих, з якими вигідно співпрацювати. Відтак ставка на екс-прем'єра на зло всім іншим, не кажучи вже про те, щоб погрожувати українським олігархам за відмову підтримати Тимошенко на виборах, виглядає просто абсурдним. Але чому тоді Фірташ озвучує цей абсурд? Відповідь на це питання знайти не так вже й складно. По-перше, такими діями друг Сергія Льовочкіна, який досі залишається одним з лідерів проросійського табору в Україні, намагається спровокувати Юлію Володимирівну на початок внутрішньої політичної війни на знищення. За прикладом тієї, яка точилася між лідером "Батьківщини" та третім президентом Віктором Ющенком. Чим це тоді закінчилось – усім відомо. Звичайно, зараз Тимошенко не є прем"єром, тому її можливості не такі значні, але для п"ятої колони вистачить і цього.
По-друге, такі заяви Дмитра Фірташа – це відвертий шантаж США, де він невдовзі ризикує опинитися за гратами. Адже озвучена ним казка про те, як Вашингтон хотів у президенти Юлю, а Петро влаштував "договорняк" та зірвав цей сценарій, є просто ідеальним сюжетом для нової антиукраїнської істерії Кремля. Тому найближчим часом варто чекати заяв Владіміра Путіна про те, що він "же казав, що в Україні відбувається збройний державний переворот за участі США". Чи намагається тим самим Фірташ добитися закриття кримінальної справи проти нього в США – важко сказати. Якщо й так, то ефективним цей метод явно не назвеш. Але такий вже цей "регіональний" стиль.
Крім того, сьогоднішні "зізнання" Дмитра Фірташа варто розцінювати, як прямий шантаж президента Петра Порошенка. Зокрема це стосується відмови "віденського в'язня" розголошувати деталі минулорічної розмови у Відні, оскільки він "підписав конфіденційні зобов'язання". Що це означає? Лише те, що таким нехитрим способом олігарх натякає керівництву України, мовляв, якщо ви не зробите все можливе для того, щоб я вийшов на волю, то невдовзі світ дізнається про вас багато чого нового. І в такій поведінці Фірташ фактично повторює шантаж Києва до якого вже вдався Рінат Ахметов, привівши під Кабмін тисячі шахтарів з підконтрольних йому шахт. Іншими словами, ми є свідками перших симптомів реваншу, на який так сподіваються колишні "регіонали". А все тому, що ні СБУ, ні Генпрокуратура, як відомо, не мають претензій практично ні до кого з найближчих соратників Віктора Януковича, а ті, хто мав вже давно розпочати реформи, продовжують консервувати вибудувану ним систему влади.
