Чи переможе корупцію партнер тестя Кернеса
На відміну від відомого адвоката Миколи Сірого, який також входив до групи захисників екс-прем'єра Юлії Тимошенко, його колега Ситник практично невідомий широкому загалу. Новоспечений глава НАКБ народився 1979-го року у Компаніївці Кіровоградської області. Скрізь, де навчався, отримував найвищі відзнаки - золоту медаль у школі, червоний диплом в Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого. Працював слідчим, помічником прокурора, начальником слідчого відділу прокуратури Київської області. У 2011-му році звільнився з органів прокуратури, як вказано в автобіографії, через "незгоду з політикою режиму Януковича, криміналізацією правоохоронних органів, згортанням боротьби з корупцією, абсолютним непрофесіоналізмом і ангажованістю режимом тодішнього прокурора Київської області". Після звільнення працював адвокатом, але відзначав, що адвокатська робота для нього - тимчасова і "чекав", коли державі знадобляться фахові слідчі. Відсьогодні він очолює Антикорупційне бюро, тож йому випав, ні, не щасливий квиток, а шанс стати тією фігурою, яка буде викорчовувати корупцію.
Для розуміння, хто такий Ситник, декілька маленьких штрихів до його портрету. Перший - на користь призначенця. Його головні конкуренти - Віктор Чумак і Микола Сірий - з'являлися на телеканалах, мали змогу донести громадянам своє бачення боротьби з корупцією. Натомість Ситник сидів тихо. Можливо, саме цей момент став вирішальний при виборі переможця Порошенком. Борець з корупцією не повинен бути ефектним медіа-персонажем, у нас таких хоч греблю гати. Тому бажано, щоб пан Ситник і надалі стояв подалі від різних ток-шоу, сенс яких полягає у розкручуванні скандалів і забалакуванні проблем.
Тепер ще один штрих. Для роздумів. Адвокатська компанія "Юридичні гарантії", в якій працював новопризначений керівник Антикорупційного бюро, була заснована 1998-го року і звалася "Юрій Гайсинський і партнери". Тож її засновником є той самий Гайсинський, який був першим заступником Генпрокурора, прокурором Києва і Київської області, депутатом ВР. А ще він відомий як тесть мера Харкова Геннадія Кернеса. Ім'я цього юриста згадувалося у прив'язці до Олександра Волкова (колишнього "директора парламенту"), Григорія Суркіса і Віктора Медведчука. У червні 2006-го року він, тоді прокурор Київської області, вимагав від Генпрокуратури порушити кримінальну справу проти керівника МВС Юрія Луценка за розголошення даних слідства, а його самого закликав піти у відставку. Мова йшла про резонансну справу бориспільського прокурора Кузовкіна, на якого у травні того ж року було здійснено напад. Опозиційні ЗМІ поширювали інформацію про начебто причетність до інциденту сина Віктора Ющенка Андрія. МВС і ГПУ таку причетність заперечували. Як, власне, і сам Кузовкін. Відтак скандал зійшов нанівець.
Гайсинський, чиє фото висить на головній сторінці сайту адвокатської фірми, відомий й іншими історіями. Можна, приміром, згадати його зникнення у Франції в листопаді 2011-го року. Повернувшись додому, Гайсинський розповів, що його викрали. У полоні викрадачів кавказької зовнішності він пробув шість днів, з нього вимагали викуп $20 млн. Але потім випустили безкоштовно, нібито після дзвінка паризького кримінального авторитета. Проте зараз не про Гайсинського, а про Ситника. Вочевидь, члени конкурсної комісії знали про трудовий шлях претендента і його зв'язки. Якщо вони дали добро, будемо сподіватися, що коли перед Ситником постане вибір ловити чи не ловити за руку корупціонерів, навіть, якщо вони будуть з президентської команди, він не відступиться.
Наскільки такі сподівання виправдані - покаже час і кадрові призначення до НАБу. Адже у його голови будуть заступники, ще має бути призначений антикорупційний прокурор і так далі. Якщо на цих посадах з'являться люди Ситника, а не особи, обрані на відкритому конкурсі, стане зрозумілим чи викорінить він корупцію, чи все це - профанація.
